Новини ГУ ДФС у Дніпропетровській області

З січня по липень платники Дніпропетровщини перерахували

до бюджетів усіх рівнів та ЄСВ 59,6 млрд. гривень

З початку 2018 року органами ДФС у Дніпропетровській області забезпечено у бюджети всіх рівнів (із врахуванням ДУ Офісу ВПП ДФС та Дніпропетровської митниці ДФС) 51 млрд. 986 млн. грн., що на 12 млрд. 274 млн. грн. (або на 30,9%) перевищує показник відповідного періоду минулого року. Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у січні – липні поточного року зібрано 7 млрд. 643 млн. грн., що перевищує минулорічні показники на 1 млрд. 362 млн. грн. (або на 21,7%). Про це повідомила перший заступник начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Вікторія Каліногорська.

До державного бюджету впродовж семи місяців 2018 року спрямовано 38 млрд. 524 млн. грн., що майже на 10 млрд. грн. (або на 35,0%) більше надходжень січня – липня минулого року.

До місцевих бюджетів за відповідний період надійшло 13 млрд. 462 млн. грн. Це на 2 млрд. 277 млн. грн. (або на 20,4%) більше фактичних надходжень 2017 року.

Загальні вимоги до складання фінансової звітності

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що 09.08.2018 – граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток

підприємств за півріччя 2018 року.

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід’ємною частиною.

Загальні вимоги до фінансової звітності визначені статтею 11 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами (далі – Закон № 996).

Підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (п. 1 ст. 11 Закону № 996).

Пунктом 2 ст. 11 Закону № 996 визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади визначається Кабінетом Міністрів України (далі – КМ України); для банків – Національним банком України (далі – НБУ).

Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати (п. 3 ст. 11 Закону № 996).

Фінансова звітність та консолідована звітність за міжнародними стандартами складається на підставі таксономії фінансової звітності (п. 6 ст. 11 Закону № 996).

Таксономія фінансової звітності – це склад статей і показників фінансової звітності та її елементів, які підлягають розкриттю (ст. 1 Закону № 996).

Статтею 13 Закону № 996 визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Порядок подання фінансової звітності затверджений постановою КМ України від 28.02.2000 № 419 із змінами (далі – Порядок № 419).

Дія Порядку № 419 поширюється на усіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Термін використання резервного РРО у разі виходу з ладу РРО

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до ст. 5 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.

Пунктом 2 ст. 14 Закону № 265 передбачено, що у разі виходу з ладу РРО центри сервісного обслуговування (далі – ЦСО) зобов’язані забезпечувати відновлення його роботи протягом 7 робочих днів.

У разі незабезпечення ЦСО гарантійного ремонту РРО не пізніше сьомого робочого дня з дня прийняття в ремонт РРО ЦСО зобов’язаний ввести в експлуатацію належним чином зареєстрований на суб’єкта господарювання резервний РРО (п. 4 ст. 14 Закону № 265).

Отже, максимальний термін використання резервного РРО на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або відключення електроенергії може бути не більше 7 робочих днів, а ЦСО зобов’язані відновити роботу РРО протягом 7 робочих днів.

До уваги орендарів земельної ділянки!

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема,

♦ не може бути, меншою за розмір земельного податку (пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПКУ):

► для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земель загального користування – не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

►для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

♦ не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ);

♦ може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, у разі визначення орендаря на конкурентних зачадах (пп. 288.5.3 п. 288.5 ст. 288 ПКУ).

Звертаємо увагу, що згідно із ст. 25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями орендар земельної ділянки зобов’язаний, зокрема, «у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів».