Про сплату ПДВ особами, не зареєстрованими платниками ПДВ при отриманні послуг від нерезидентів на митній території України

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу платників, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами та наказу ДФС України від 10 квітня 2015 року № 267 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами (далі – Наказ № 267), нарахування і сплата податкових зобов’язань з ПДВ, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України здійснюються на бюджетний рахунок з кодом бюджетної класифікації 14010100 (після перекодування 14060100) «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Що стосується рахунку з кодом бюджетної класифікації 14060400 «Податок на додану вартість із імпортованих на територію України робіт, послуг», то на зазначений рахунок відповідно до наказу № 267 спрямовуються виключно нарахування ПДВ з вартості послуг, отриманих особами, не зареєстрованими платниками ПДВ, від нерезидентів на митній території України за актами перевірок.

Амортизація основних засобів: відображення

у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 ПКУ, подають Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17 червня 2016 року № 553 із змінами (далі – Звіт), (професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом, звітують у разі порушень п. 133.4 ст. 133 ПКУ), та річну фінансову звітність.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Згідно зі ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема на принципі нарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Отже, у рядках 1.1 – 1.11 частини І Звіту відображаються доходи, одержані неприбутковими організаціями, а у рядках 2.1 – 2.6 Звіту – суми видатків (витрат).

При цьому у зазначених рядках показники заповнюються з урахуванням особливості діяльності неприбуткової організації відповідно до закону, що регулює діяльність такої неприбуткової організації.

Враховуючи те, що дані, наведені у Звіті, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, всі суми доходів та витрат (у т. ч. суми нарахованої амортизації основних засобів), сформовані за правилами бухгалтерського обліку мають бути відображені у Звіті. Тобто, суми доходів та витрат (у т. ч. суми нарахованої амортизації основних засобів), які не відображені у рядках 1.1 – 1.10 та 2.1 – 2.5 Звіту, відображаються у рядках 1.11 «Інші доходи» та 2.6 «Інші видатки (витрати)» Звіту.

Відсутність об’єктів обчислення екологічним податком:

коли повідомляти контролюючий орган

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо платник екологічного податку (далі – податок) з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний відповідно до ст. 250 ПКУ подавати податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 715 із змінами.

Тобто, суб’єкти господарювання, у тому числі новостворені, які не мають об’єктів для обчислення податку, не повинні подавати до відповідних контролюючих органів заяву про відсутність у них у звітному році таких об’єктів.

Водночас, суб’єкти господарювання, які є платниками податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, повинні скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це відповідні контролюючі органи за місцем розташування джерел забруднення не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за І квартал звітного року.

В іншому разі такі суб’єкти господарювання зобов’язані подавати податкові декларації екологічного податку.

Термін сплати ЄСВ з нарахованої допомоги по тимчасовій

непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що  п. 1 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449), передбачено, що єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) нараховується на суми, що визначені базою для нарахування ЄСВ, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з пп. 4 п. 2 розділу IV Інструкції № 449 ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Обчислення ЄСВ платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 розділу ІІ Інструкції № 449, зокрема підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується ЄСВ (пп. 1 п. 3 розділу IV Інструкції № 449).

Нараховані за відповідний календарний місяць суми ЄСВ сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується ЄСВ (пп. 6 п. 3 розділу IV Інструкції № 449).

У разі якщо останній день строків сплати ЄСВ, зазначених у Інструкції № 449, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄСВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 11 розділу IV Інструкції № 449).

Отже, роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ з нарахованої за відповідний календарний місяць суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування.