Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) для членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464)).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п.2 частини першої ст.7 Закону №2464).

Слід зазначити, що після взяття на облік в органах доходів і зборів платниками ЄСВ, на членів фермерських господарств поширюються обов’язки, визначені, зокрема, п.1 частини другої ст.6 Закону №2464, щодо своєчасного та у повному обсязі нарахування, обчислення і сплати ЄСВ.

Платники ЄСВ, зазначені, зокрема у п.5¹ частини першої ст.4 Закону №2464, зобов’язані сплачувати за себе ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абзац третій частини восьмої ст.9 Закону №2464).

Такі платники можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу у розмірі, який самостійно визначили. При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Зауважуємо, що ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина двадцята ст.9 Закону №2464), а за порушення законодавства про ЄСВ, зокрема, за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ передбачено фінансову відповідальність:

• за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум (п.2 частини одинадцятої ст.25 Закону №2464);

– згідно з частинами десятою та тринадцятою ст.25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день просрочення платежу. Нарахування пені, передбаченої Законом №2464 починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня фактичної сплати (перерахування) включно.

Здійснюєте реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту – застосування РРО обов’язкове!

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», яким внесено зміни до багатьох законодавчих актів України, і зокрема до законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО).

Вищевказаним законом було розширено коло платників податків, які зобов’язані застосовувати РРО. Дія Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) була поширена на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, шляхом внесення змін до п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України та ст.9 Закону №265.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231 «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» (далі – Постанова №231) затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО.

Постанова №231 набрала чинності 07.05.2017.

Отже, суб’єкти господарювання – платники єдиного податку, що здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, зобов’язані застосовувати РРО.

Хто є платником рентної плати за воду у 2018 році?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Відповідно до внесених змін до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), починаючи з 2018 року п.255.1 ст.255 ПКУ передбачено, що обов’язок платника з рентної плати покладено на суб’єктів господарювання, що належать до первинних водокористувачів, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів, без надання преференцій бюджетним установам, що належать до первинних водокористувачів.

Відповідно до ст.42 Водного кодексу України від 06.06.1995 №213/95-ВР зі змінами і доповненнями водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – користувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Спеціальне водокористування передбачає закріплення водного об’єкта шляхом надання відповідного дозволу за плату, зареєстрованого у встановленому порядку конкретному суб’єкту для здійснення виробничої та іншої діяльності (ст.38 Закону України від 25.06.1991 №1264–XII «Про охорону навколишнього природного середовища» зі змінами) з метою отримання економічної вигоди від введення в господарський обіг обсягів використаної води із водного об’єкта.

Отже, платниками рентної плати за спеціальне використання води є суб’єкти господарювання – первинні водокористувачі, господарська діяльність яких ґрунтується на заборі води з річок, озер та свердловин на підставі отриманих дозволів на спеціальне водокористування, у тому числі з метою отримання економічної вигоди від виробництва питної води, яке згідно зі ст.1 Закону України 10.01.2002 №2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» зі змінами передбачає використання води, що забрана із джерел питного водопостачання та/або доведення її якості до вимог на питну воду.

Новації у сплаті податку на нерухомість

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було внесено зміни, зокрема до ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)

Так, п.266.10 ст.266 ПКУ доповнено новим п.п.266.10.2, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, то податок сплачується фізичною особою – платником, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Фізичні особи сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Також відповідно до внесених до ПКУ змін податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня) (п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПКУ).