ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

21 червня 2017 року ветерани територіального центру соціального обслугову- вання (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про- вели захід «22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні». Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого заги- нуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Безповоротні втрати Укра- їни в цій війні 8-10 млн. осіб, які загинули під час бойових дій, через окупаційний терор та голод в тилу, примусовий вивіз. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тисяч сіл. Директор терцентру Н.В.Біневська промовила: «Ми пам’ятаємо тих, хто так і не повернувся з війни, хто першим прийняв на себе страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані. Для нас ви, шановні ветерани, – наше все. Ми робили, робимо і будемо робити все можливе, щоби поліпшити ваші умови життя в такий складний час». На знак скорботи за загиблими у роки Другої світової війни 22 червня обме- жать розважальні заходи, на будинках та спорудах приспустять Державний Прапор України. Крім того в цей день о 10 годині – всеукраїнська хвилина мовчання. Всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про загиблих у Другій Світовій війні, померлих від ран і хвороби опісля цієї війни і тих, хто гине зараз за нашу Батьківщину на Сході України. Протягом програми пролунали вірші: «Про поштаря» і «Сивина», «Напад» Л.Вільданової , «Жди мене» К.Сімонова у виконанні (відповідно) Наталії Деркач, Олександра Попова, Олени Назаренко. Тамара Дорофеєва прочитала вірш «Михайло Панікаха». Молода вулиця на житловому масиві Тополя названа ім’ям безстрашного воїна, грудьми захистившого країну в грізні роки війни. У жовтні 1942 року, здійснив свій безсмертний подвиг Михайло Панікаха. Живим палаючим факелом він кинувся на танк. І факел той не тільки знищив фашистський танк. Він запалив серця воїнів, які тут же піднялися в атаку. Фашистам не вдалося прорватися до мети… Олена Швець-Васіна прочитала власний вірш «Живіть усі!» та вірш Надії Кра- соткіної з м. Луцька «Я хочу миру!»: Я хочу миру! Миру – не війни! Радіти сонцю, квітам і росі. Діждатись хочу теплої весни І ніжитись у щасті і красі. Я хочу миру. Миру на землі! І щоб хрущі над вишнями гули… Я хочу жити в радості й теплі, Щоб люди всі щасливими були. Я хочу миру! Світла і тепла, Нехай приходять тихі вечори… Щоб між всіма людьми любов була І небо усміхалося згори. Я хочу миру! І весни, краси, Щоб чути ніжну пісню солов’я. Ловити чисті відблиски роси… Я хочу миру! Миру хочу я! 2 Прозвучали пісні: «Сивина», «По полю танки гуркотіли», «Темна ніч», «Під липами», «Синенький платочок», «А льон цвіте» у виконанні (відповідно) Катерини Мавдюк, дуету «ВерНик», дуету «НінЕль», Тамари Дорофеєвої, Ніни Гаркуші, Лії Родіонової. Секстет солістів анс. «Горобинка» заспівав пісню-переробку «Пісня Максима» . Сценку «Танго Перемоги» І.Поклада на вірші Ю.Рибчинського показали Тамара Бобко, Олександр Янковський, Микола Кушнір, Алевтина Устінова, Елеонор Штайнц, Людмила Діденко, Олександр Попов і Катерина Мавдюк. Ансамбль «Горобинка» виконав пісні «Степом, степом» А.Пашкевича на сл. М.Негоди, переробку «22 червня рівно о четвертій» на мотив пісні «Синенький плато- чок», «Доріжка фронтова» Б.Мокроусова на сл. Б.Ласкіна, «Мій друже пам’ять» І.Шамо на вір.Р.Рождественського (переклав дніпровський автор Левко Вітер). Дата 22 червня є в наших національних календарях, за даними проекту DilovaMova: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го лис- топада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні». Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. І ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми ви- грали тоді. Тому перемагаємо зараз! Олена Швець-Васіна, організатор культурно-дозвіллєвої роботи територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпрі ради