Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Враховуючи положення частини першої ст.7 Закону Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП), сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) за найманих працівників із сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями, та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Статтею 4 розділу ІІ Закону №2464 визначені особи, які є платниками ЄСВ. Громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України згідно цієї статті не є платниками ЄСВ в обов’язковому порядку.

Відповідно до частини першї ст.10 Закону №2464 громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ. Такі особи, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного у договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Отже, дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ, оскільки дохід отримано поза межами трудових відносин на території України. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами, мають право на добровільну сплату ЄСВ у разі заключення договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Втрата або неможливість вивезення первинних документів із зони АТО:

дії платника податків

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.п.38.11 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) тимчасово, у разі втрати та/або неможливості вивезення платниками податків первинних документів у зв’язку з проведенням антитерористичної операції (далі – АТО) або первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів на лінії зіткнення і їх неможливо вивезти або їх вивезення пов’язане з ризиком для життя та здоров’я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв’язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади, платник податків/податковий агент за місцем свого обліку подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості – із зазначенням реквізитів).

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення проведення АТО запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків/податковий агент зобов’язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Зазначені у п.п.38.11 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ положення застосовуються до платників податків/податкових агентів, які станом на 1 квітня 2017 року здійснили зміну свого місцезнаходження (місця проживання) з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення на іншу територію України та сплачували податки до бюджету в період проведення АТО згідно з ПКУ.

Слід заначити, що втрата документів, яка не пов’язана з проведенням АТО, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення вищевказаного підпункту.

Отримувачу послуги видано касовий чек:

коли буде право на податковий кредит?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.1.1 ст.1 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

До складу податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення платником ПДВ операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п.«а» п.198.1 ст.198 розділу V ПКУ).

Підпунктом «б» п.201.11 ст.201 розділу V ПКУ визначено, що підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної (далі – ПН), є, зокрема касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням ПДВ, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Отже, якщо касовий чек містить суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника) і сума придбання по ньому не перевищує 200 грн. за день (без урахування податку), то такий чек для отримувача товарів/послуг є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Сплата єдиного податку «єдинниками» четвертої групи

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

– у I кварталі – 10 відсотків;

– у II кварталі – 10 відсотків;

– у III кварталі – 50 відсотків;

– у IV кварталі – 30 відсотків.

Платники єдиного податку четвертої групи, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 ПКУ (п.п.295.9.3 п.295.9 ст. 295 ПКУ).

Крім цього, п.п.295.9.8 п.295.9 ст.295 ПКУ визначено, що платники єдиного податку четвертої групи перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.