«Гаряча лінія» завідувача сектору адміністрування екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Тетяни Копильченко на тему «Адміністрування екологічного податку»

Питання 1. Товариство запитує, який порядок справляння екологічного податку у 2020 році?

Відповідь. Порядок справляння екологічного податку регламентується статтями 240 – 250 розділу VIII Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а саме.

Статтею 250 Кодексу для екологічного податку визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 Кодексу платники екологічного податку складають податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1052/27497, та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

► за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах – за розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів;

► за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк – за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

При цьому, до внесення змін до форми декларації з екологічного податку, слід врахувати пропозиції, викладені у листах ДФС України:

– від 16.01.2019 № 1422/7/99-99-12-03-04-17 стосовно обов’язковості складання платниками екологічного податку окремого додатка 1 до декларації в частині зобов’язань за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за кодом 19011000;

– від 26.04.2019 № 13932/7/99-99-12-03-04-17 щодо особливостей податкового адміністрування екологічного податку за викиди двоокису вуглецю.

Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з екологічного податку у 2020 році вважаються за:

IV квартал 2019 року – 10 лютого 2020 року, а останнім днем сплати податку – 19 лютого 2020 року;

І квартал п. р. – 12 травня та 20 травня 2020 року, відповідно;

ІІ квартал п. р. – 10 серпня та 19 серпня 2020 року, відповідно;

ІІІ квартал п. р. – 9 листопада та 19 листопада 2020 року, відповідно;

IV квартал п. р. – 9 лютого та 19 лютого 2021 року, відповідно.

Питання 2. Суб’єкт господарювання має газову колонку для підігріву води та опалення приміщення, чи є він платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря?

Відповідь. Відповідно до п.п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

Стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Частиною п’ятою ст. 11 Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2707) передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина шоста ст. 11 Закону № 2707).

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп (частина сьома ст. 11 Закону № 2707).

Крім того, згідно з п. 1.9 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 (зі змінами та доповненнями), підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Отже, до стаціонарних джерел забруднення відносяться підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному, при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Вводяться в дію нові пари ключів

центрального засвідчувального органу

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

ДПС України повідомила, що відповідно до наказу Міністерства цифрової трансформації України від 16.01.2020 № 3 центральним засвідчувальним органом проведено генерацію нових пар ключів та сформовано самопідписані сертифікати ключів.

Для забезпечення безперебійного функціонування інформаційних систем, в яких використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису та печатки, просимо адміністраторів цих систем ТЕРМІНОВО встановити сертифікати, які знаходяться за посиланнями:

https://czo.gov.ua/folderverify/Data/CACertificates.p7b;

https://czo.gov.ua/folderverify/Data/CAs.json

Нові пари ключів центрального засвідчувального органу буде введено в дію о 20:20 20 січня 2020 року.

Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/404646.html

Зміни до Порядку обліку платників єдиного внеску

на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що 19.01.2020 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2019 № 436 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Наказ № 436) (зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 23.12.2019 за № 1278/34249), яким внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 03.12.2014 за № 1553/26330.

Наказом № 436 визначено період (два місяці з дня набрання чинності Наказом № 436) для подання членами фермерських господарств, які взяті на облік в контролюючих органах як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до дня набрання чинності Наказом № 436, до контролюючого органу за місцем проживання заяви за формою № 12-ЄСВ з приміткою «Зміни» та підтвердних документів щодо дати набуття членства у фермерському господарстві (договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства, статут фермерського господарства тощо).

Також у новій редакції викладено форми заяв:

► про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1 ЄСВ;

► про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7 ЄСВ;

► про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12 ЄСВ.

Наказ № 436 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 09.01.2020 № 2.

Визначення бази оподаткування акцизним податком тютюну, тютюнових виробів та промислових замінників тютюну з одиницею виміру нетто

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що ДПС України повідомила наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.

Підпунктом 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ одиницею виміру бази оподаткування акцизним податком встановлено вагу нетто в кг, зокрема:

● тютюну та замінників тютюну, інших, промислового виробництва; тютюну «гомогенізованого» або «відновленого»; тютюнових екстрактів та есенцій (код згідно з УКТ ЗЕД 2403);

● сигар, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарил (тонкі сигари), з вмістом тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 10 00 00).

Вагою нетто вважається вага товару (продукції) без урахування ваги будь-якої тари чи упаковки. У разі якщо складовими частинами (елементами) підакцизного товару (продукції) є сукупно підакцизні товари (продукція) та інші види продукції, для цілей оподаткування акцизним податком врахуванню підлягає лише вага тих складових частин (елементів), які належать до підакцизних товарів (продукції) (п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ).

Щодо визначення бази оподаткування деяких видів тютюну та замінників тютюну, інших, промислового виробництва; тютюну «гомогенізованого» або відновленого»; тютюнових екстрактів та есенцій (код згідно з УКТ ЗЕД 2403)

Відповідно до примітки 1 до групи 24, затвердженої Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України» із змінами, та примітки до підпозицій групи 24 «Тютюн і промислові замінники тютюну» Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом ДФС від 09.06.2015 № 401, у підпозиції 2403 11 термін «тютюн для кальяна» означає тютюн, призначений для куріння за допомогою кальяна, що складається із суміші тютюну та гліцерину, з вмістом або без вмісту ароматичних масел і екстрактів, меляси або цукру, який має або не має фруктового аромату.

Вагою нетто для визначення бази оподаткування для товару, зокрема «тютюн для кальяна», до складу якого входить тютюн, та який призначений для куріння за допомогою кальяна, є вага всієї готової суміші, що призначена для використання у кальянах, а не лише тютюну, який є невід’ємною часткою такої суміші та вагу якого неможливо виокремити із загальної ваги суміші.

Такий підхід відповідає нормам законодавства ЄС. Зокрема, абзац 2 ст. 2 Директиви про структуру та ставки податків на тютюнові вироби (Директива 2011/64/ЄС) передбачає, що продукти, які повністю або частково складаються з інших речовин, окрім тютюну, відносяться до тютюну для паління та відповідно оподатковуються. Тобто тютюн для кальяна, який складається виключно з трав і не містить тютюн, оподатковується як тютюн для паління.

Аналогічний підхід необхідно застосовувати для визначення бази оподаткування акцизним податком інших видів товарів, які класифікуються у товарній категорії 2403 та на які одиницею виміру бази оподаткування акцизним податком встановлено вагу нетто в кілограмах.

Щодо визначення бази оподаткування сигарил (тонких сигар) із вмістом тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 10 00 00)

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо відбору проб тютюнової сировини та зразків тютюнових виробів, затверджених наказом Державної митної служби України від 11.12. 2012 № 225:

◄ сигарили – це тонкі сигари;

◄ сигари – це тютюнові вироби, які складаються з трьох шарів: начинки, підкрутки та сорочки, яка спірально охоплює начинку та підкрутку. Начинка – суміш, приготовлена з листя сигарної та тютюнової сировини. Підкрутка – відрізок сигарного листа, в який закатують начинку. Сорочка – відрізок покривного сигарного листа, в який закатують начинку з підкруткою.

У Поясненнях до товарної позиції 2402 «Сигари, сигари з відрізаними кінцями та сигарили (тонкі сигари), що містять тютюн» (Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом ДФС від 09.06.2015 № 401) визначено, що такі вироби можуть бути приготовлені цілком з тютюну або з сумішей тютюну та його замінників, незалежно від співвідношення тютюну та його замінників у суміші.

Відповідно до Додаткових пояснень до товарних категорій (Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом ДФС від 09.06.2015 № 401):

«Сигари, сигари з відрізаними кінцями та сигарили (тонкі сигари) – скрутки тютюну, який можна курити, та, враховуючи їх властивості, призначені виключно для куріння, як вони є, маючи:

a) зовнішню обгортку з натурального тютюну, що покриває продукту в повному обсязі в тому числі, в разі необхідності, фільтр (але без будь-якого додаткового шару, який частково охоплює зовнішню обгортку), проте, не у випадку сигар з наконечником, мундштуком; або

b) мають начинку з розмолотої мішки і зовнішній лист, тобто обгортку звичайного кольору сигари з відновленого тютюну товарної категорії 2403 91 00, повністю закриваючу виріб, включаючи, де це передбачено, фільтр, за винятком сигар з наконечником, при цьому маса одного виробу без фільтру або мундштука складає не менш як 2,3 г і щонайменше одна третина довжини має окружність по периметру не менше як 34 мм.

За умови, що вони задовольняють вищенаведеним умовам, продукти з обгорткою або обгортка та зв’язувальна речовина з відновленого тютюну, які можуть складатися частково з інших речовин, крім тютюну, класифікуються в цій товарній категорії.»

Оскільки сигарили – це готовий для вживання цілісний продукт, який саме в такому вигляді класифікується як підакцизний товар, вагою нетто для визначення бази оподаткування акцизним податком сигарил є вага готових виробів, призначених для споживання (куріння), тобто сигарил (що класифікуються у товарній підкатегорії 2402 10 00 00), а не окремої їх частки – підакцизного товару тютюну, який є невід’ємною частиною таких сигарил.

Про справляння у 2020 році платежів за спеціальне

використання рибних та інших водних живих ресурсів

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що ДПС України надала наступні рекомендації стосовно справляння у 2020 році платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.

Частиною п’ятою ст. 18 Закону України від 13 грудня 2001 року № 2894-III «Про тваринний світ» із змінами визначено, що Порядок справляння збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (далі – Порядок) і розміри збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (збір) встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 449 із змінами (далі – Постанова № 449).

Нормами абзацу другого пункту 5 Порядку встановлено, що збір за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів – це сума авансового платежу за одержання користувачами квот вилову в розмірі 5 відсотків вартості квоти, щоквартальний збір за фактичний вилов рибних та інших водних живих ресурсів із зменшенням на суму авансового платежу і витрат на здійснення в попередні періоди рибоводно-меліоративні роботи та роботи з відтворення рибних та інших водних живих ресурсів.

Механізм справляння збору визначається Інструкцією про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (далі – Інструкція), яка затверджена спільним наказом Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мінфіну, Мінекобезпеки та ДПА України від 24.12.1999 № 167/156/299/300/650 та передбачає заповнення і подання до контролюючого органу Розрахунку платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (далі – Розрахунок).

З метою правильності визначення задекларованих платниками зобов’язань зі збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, а також враховуючи, що Розрахунок затверджено у 2000 році, і в ньому відсутня строка (колонка) «нарахування з початку року за попередній звітний період», а зазначено лише колонку «нараховано за звітний період, грн», то платникам необхідно подавати звітність за квартал, а не з початку року.

На підставі пункту 2.2 Інструкції користувач зобов’язаний вести облік вилучених водних ресурсів та щокварталу складати в двох примірниках Розрахунок. Один примірник подається до контролюючого органу за місцем реєстрації користувача, а другий – до органу рибоохорони Держкомрибгоспу України, в зоні діяльності якого користувач здійснює вилучення водних живих ресурсів, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Додатком до цього пункту Інструкції затверджено Форму розрахунку платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції платежі за спеціальне використання водних живих ресурсів уносяться користувачем не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Декларування доходів, отриманих фізособою

за послуги, надані іншій фізособі

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Норми встановлені п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також сплатити ПДФО з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників ПДФО – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка ПДФО становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа, яка протягом звітного календарного року отримує доходи за надані послуги від іншої фізичної особи, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також нарахувати і сплатити до бюджету ПДФО за ставкою 18 відсотків та військовий збір 1,5 відсотка.