Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надає роз’яснення «Регулювання трудових відносин за межами держави».

Найчастіше заробітком за кордоном у зв’язку з невисоким рівнем заробітної плати в країні цікавляться жителі саме України. Найпоширенішими видами робіт які пропонують українцям це роботи у домашніх господарствах, будівельні роботи, ремонтні роботи та роботи у аграрному секторі. При цьому заробітну плату обіцяють вищу ніж за виконання такої роботи звичайно платять на Україні

Отже, необхідно дати відповідь на наступне питання: «законодавство якої саме держави (України чи іноземної держави) регулює працю громадян України, які працюють за її межами».

Так, статтею 8 КЗпП України визначено що: «трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, регулюються відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”. За загальним принципом, закріпленим у цій статті, праця зазначених категорій працівників регулюється законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України, отже норми ст. 8 КЗпП України застосовувуються з урахуванням положень ст. 52 Закону “Про міжнародне приватне право”. Тобто, до трудових відносин за кордоном у іноземного роботодавця має використовуватись критерій ст. 52 Закону “Про міжнародне приватне право”, а саме, трудові відносини мають регулюватись у  місці (державі) саме в якій виконується робота.

.Відповідно до ст. 10 Закону “Про зайнятість населення” громадяни України у період тимчасового перебування за кордоном мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить чинному законодавству України та держави перебування. При цьому інтереси громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, захищаються двосторонніми і багатосторонніми угодами, укладеними Україною з іншими державами. Мета цих угод – це забезпеченя статусу українських громадян, працюючих на законних підставах на території держави-члена, не допускати ніякої дискримінації з підстав громадянства в умовах праці, винагороди за працю або звільнення з роботи порівняно з їх власними громадянами.

Отже, такі угоди укладені між Україною та наступними державами:

1) Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами своїх країн (укладена 14 січня 1993 р.).

2) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Республіки Молдова, які працюють за межами своїх держав (укладена 13 грудня 1993 р.);

3) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників (укладена 16 лютого 1994 р.);

4) Угода країн – учасниць СНД про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту працівників-мігрантів (укладена 15 квітня 1994 р. і ратифікована Україною 11 липня 1995 р.);

5) Угода між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про взаємне працевлаштування громадян (укладена 28 березня 1995 р.);

6) Угода між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про трудову діяльність та соціальний захист осіб, які постійно проживають в Україні та Латвії і працюють на території обох держав (укладена 21 листопада 1995 р.);

7) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Республіки Білорусь, які працюють за межами своїх країн (укладена 17 червня 1995 р. і ратифікована Україною 26 квітня 1996 р.);

8) Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Республіки Вірменія, які працюють за межами своїх країн (укладена 17 червня 1995 р. і ратифікована Україною 26 квітня 1996 р.);

9) Угода між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки (укладена 21 березня 1996 р. і ратифікована Україною 6 грудня 1996 р.);

10) Угода між Урядом України та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист (укладена 8 квітня 1996 р. і ратифікована Україною 4 лютого 1998 р.);

11) Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян (укладена 7 березня 1997 р. і ратифікована Україною 4 лютого 1998 р.).

12) Угода між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про співпрацю у сфері праці та працевлаштування (укладена 14 жовтня 2003 року і ратифікована Україною 15.06.2004 р.).

Відповідно трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, регулюються законодавством держави працевлаштування та міжнародними договорами України. Громадяни України можуть працювати за її межами на іноземних підприємствах, в установах, організаціях або в іноземних фізичних осіб.

Проте, для громадян які планують працювати за кордоном і іноземного роботодавця перш за все необхідно враховуючи вищенаведену інформацію, уважно перевірити у агенстві з працевлаштування наступну інформацію:

– копію свідоцтва про державну реєстрацію;

-фотокопію ліцензії на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
– перелік країн, до яких відповідно до укладених зовнішньоекономічних договорів ліцензіат має право працевлаштовувати клієнтів;

– засвідчену ліцензіатом письмову інформацію про характер майбутньої роботи, загальні умови праці та проживання у країні працевлаштування;

– книгу відгуків та пропозицій.

Ганна Попко,

головний державний інспектор

Головного управління Держпраці

у Дніпропетровській області