Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє

Щодо включення до Реєстру неприбуткових організацій
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що Державною фіскальною службою України у зв’язку з численними зверненнями неприбуткових установ та організацій щодо виконання п. 35 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі – Кодекс) листом від 05.08.2016р. №26635/7/99-99-12-02-01-17 було надано наступне роз’яснення.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій”, що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов’язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами ПКУ та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Відповідно до п.п. 133.4.5 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями) порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі -неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
– утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
– установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів управління та інших пов’язаних з ними осіб (визначення доходу наведене у ст.14 Кодексу);
– установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквар- тирних будинків;
– внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:
бюджетні установи;
– громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;
– спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;
– житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);
– об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;
– професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;
– сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
– інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440.

Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг страхових брокерів та страхових агентів

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про страхування”, страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року
№ 1523 “Про порядок провадження страхової діяльності страховими посередниками” визначено, що агентська діяльність – діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.
Договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) – письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов’язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс), об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.
Згідно з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Отримання від страхової компанії агентської винагороди за договором про надання страхових агентських послуг (агентська угода) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та не спричиняє податкових наслідків з податку на додану вартість у страхового агента.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Тому, для обов’язкової реєстрації платником податку враховується обсяг операцій, які згідно з Кодексом є об’єктом оподаткування (підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відс., 7 відс. або 0 відс., а також ті, що звільнені від оподаткування). Операції, які не є об’єктом оподаткування (перераховані в статті 196 розділу V Кодексу) при визначенні обсягу операцій, по досягненню якого реєстрація в якості платника податку є обов’язковою, не враховуються.
Таким чином, платник не підлягатиме обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, якщо загальна сума агентської винагороди за договорами про надання страхових агентських послуг (агентська угода), яка буде отримана  протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищить 1000000 гривень, а обсяг оподатковуваних операцій, який буде здійснюватися товариством, не досягне зазначеного розміру.
(Лист ДФС України від 22.07.2016 № 15921/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid… )

Щодо дати визначення терміну використання легкового автомобіля з метою оподаткування транспортним податком

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Підпунктом 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Кодексу визначено, що з 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ, зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 Кодексу перша реєстрація транспортного засобу – реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Новий транспортний засіб – транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію (п.п. 14.1.124 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Транспортні засоби, що використовувалися, – транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388.
Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, то вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 111.06 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».