Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

Ми в інтернет-просторі

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

03.11.2020

Олексій Любченко: Ми впевнено рухаємось у напрямі забезпечення імплементації міжнародних зобов’язань України

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Результати планів реалізації Програми з підтримки управління державними фінансами в Україні (EU4PFM) та першочергові заходи стали темою обговорення під час засідання Наглядового комітету цього проекту, яке відбулося 28 жовтня. Захід відбувся за участі експертів Представництва Європейського Союзу в Україні, Групи підтримки України при Європейській Комісії, Міністерства фінансів Литовської Республіки, представників Міністерства фінансів України, Державної митної служби України, Рахункової палати України та ДПС.
Від Державної податкової служби у діалозі взяли участь Голова ДПС Олексій Любченко, його заступники Наталія Калєніченко та Михайло Тітарчук, керівники структурних підрозділів.
Олексій Любченко підкреслив, що, незважаючи на кризові явища, викликані пандемією, завдяки підтримці європейських партнерів ДПС вдалося досягти значного прогресу у сфері податкового адміністрування та зміцненні інституційної спроможності служби.
«Ми впевнено рухаємось у напрямі забезпечення імплементації міжнародних зобов’язань України у рамках FATCA і плану дій BEPS, а також повноцінного впровадження у цьому році програмних РРО та єдиного рахунку для сплати податків», – наголосив Олексій Любченко.
Він також відзначив прогрес, якого вдалося досягти в реалізації масштабної структурної реформи з переходу ДПС до єдиної юридичної особи.
Олексій Любченко висловив вдячність Представництву Європейського Союзу в Україні за підтримку розвитку та реформ ДПС та запевнив у готовності до подальшої плідної співпраці.
Представники делегації ЄС, у свою чергу, відзначили прогрес у реалізації заходів з впровадження реформ у податковій сфері, зокрема, ефективні кроки щодо переходу роботи ДПС у формат єдиної юридичної особи, гармонізації податкового законодавства із законодавством ЄС, переходу до сучасних моделей управління людськими ресурсами, які діють в країнах ЄС.
Інформація розміщена на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/439230.html

50 мільйонів фіскальних документів – реальність

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на офіційному вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/439382.html повідомила, що за три місяці роботи програмних РРО 2,2 тис. платників зареєстрували 46 тис. ПРРО та передали  для реєстрації фіскальним сервером ДПС 50 млн документів.
Щоденний приріст документів свідчить про функціональність запровадженої з 1 серпня 2020 року системи фіскалізації розрахункових операцій із застосуванням ПРРО.
Суб’єктам господарювання, які мають намір використовувати програмні РРО, рекомендуємо ознайомитись з матеріалами банера «Програмні РРО» https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/ або звернутись до центрів обслуговування платників для отримання роз’яснень з питань реєстрації та застосування програмних РРО.

Підвищення контрольованості роздрібного товарообігу
сприяло детінізації ринку побутової техніки та електроніки

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома наступне.
Державна податкова служба України відмічає ефективність комплексних заходів контролю за здійсненням господарських операцій на прикладі роздрібного ринку побутової техніки та електроніки. Після початку системного впровадження з 2016 року технічного обліку розрахункових операцій за допомогою РРО лише за рік відбулося значне (у 2,3 раза) зростання сум ПДВ, сплачених при реалізації побутової техніки та електроніки у кінцевих точках продажу – з 3,3 млрд грн у 2016 році до 7,4 млрд грн у 2017 році. Для порівняння бралися обсяги продажу кінцевому споживачу – не платникам ПДВ побутової техніки та електроніки по відповідних роках і суми ПДВ, нараховані на ці обсяги.
У подальшому сума сплаченого до бюджету податку зростала відповідно у 2018 році – до 9,6 млрд грн, у 2019 році – до 9,8 млрд грн. Таким чином, у період 2017-2019 років збільшення сум ПДВ, сплачених при реалізації побутової техніки та електроніки, склало 297 %, водночас приріст сплати податку в цілому по усіх
галузях склав майже вдвічі менше – 162 %.
За підсумками 2020 року прогнозні платежі ПДВ з роздрібного ринку побутової техніки та електроніки сягнуть рекордних 11,8 – 12,5 млрд гривень. Зазначене є прямою демонстрацією ефекту детінізації, коли обсяг тіньових операцій скорочується, а детінізовану частину ринку займає легальний бізнес, що сплачує податки.
Інформація розміщена на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/439485.html

Коментар в.о. заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області Ольги Мазур щодо
необхідності своєчасної сплати та погашення заборгованості з єдиного внеску

Відповідно до чинного законодавства України єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов’язковому порядку з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб та є основним фінансовим джерелом наповнення системи соціального страхування.
Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду України.
Роботодавці! Сплачуйте єдиний внесок, розмір якого не менший ніж мінімальний, незалежно від суми нарахованої заробітної плати.

Яким суб’єктам господарювання необхідно
придбавати ліцензію на зберігання пального

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.
Суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
► підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
► підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
► суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (зокрема, зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
◄ документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
◄ акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
◄ дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.
Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Тимчасово, до 01 січня 2022 року, суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01 січня 2014 року.

Закону України № 466: нововведення у справлянні місцевих податків

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу платників, що серед змін, які були внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» із змінами (далі – Закон № 466), є нововведення, які стосуються і справляння місцевих податків.
Законом № 466 змінено п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України.
Відповідно до нововведень змінилися строки прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про ставки місцевих податків, а також інформування контролюючих органів про прийняті рішення. Так, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Контролюючі органи мають інформувати органи місцевого самоврядування про стан розрахунків з місцевими бюджетами. Тобто, відповідно до Бюджетного кодексу України, подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність:
– про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів на відповідних територіях – щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним;
– про суми списаного безнадійного податкового боргу;
– суми розстрочених і відстрочених грошових зобов’язань та/або податкового боргу платників податків, які повинні бути сплачені до місцевих бюджетів на відповідних територіях;
– суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, – щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу.
Державна податкова служба України не пізніше 25 вересня поточного року оприлюднює на своєму офіційному вебсайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги.
Крім того, тепер встановлено можливість визначення податкових зобов’язань з плати за землю на підставі невнесених до державних реєстрів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а також уточнюється порядок нарахування контролюючим органом фізичним особам сум плати за землю та їх узгодження.

Особливості застосування прискореної амортизації
платниками податку на прибуток підприємств

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Норми встановлені п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.
На період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, платники податку мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів (п. 431 підрозділу 4 розділу XX ПКУ):
– IV групи (машини та обладнання) та V групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює 2 роки;
– III групи (передавальні пристрої) та IX групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює 5 років.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.
Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:
► введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;
► не були у використанні.
При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
У разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, визначених у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:
◄ збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
◄ зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ за відповідні податкові (звітні) періоди.
При застосуванні положень цього пункту норми п. 138.3 ст. 138 ПКУ не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування.

Про відповідальність за порушення порядку
утримання та сплати податку на доходи нерезидентів

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п. п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Норми встановлені абзацом першим п. п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Як зазначено у п. 127.1 ст. 127 ПКУ, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділу IV ПКУ.
Отже, до платника податку, який здійснює виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу, або який перерахував податок з доходів нерезидента до бюджету в повному обсязі, але пізніше терміну, застосовується штраф, передбачений ст. 127 ПКУ.
Особа, яка виплачує доходи нерезиденту, зобов’язана при здійсненні у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 103.9 ст. 103 ПКУ).