Систематичне отримання коштів на картковий рахунок фізособи за товари є ознакою господарської діяльності, яка підлягає реєстрації

Державна податкова служба України констатує збільшення випадків приймання оплати продавцями товарів (послуг) на карткові рахунки  фізичних осіб.

Здебільшого продавці, які використовують зазначену схему продажу, не зареєстровані суб’єктами господарювання у встановленому порядку.

Такі розрахунки проводяться з грубими порушеннями податкового законодавства, продавці отримують необліковані доходи, не сплачують визначені податки, збори та обов’язкові платежі.

У подальшому отримані кошти ймовірно використовуються на придбання контрафактних товарів, виплати заробітних плат «у конвертах», тощо. Таке явище негативно впливає на стан наповнення державного бюджету.

Крім цього, покупець ризикує придбати товар сумнівної якості без можливості його повернення та захисту своїх прав, адже розрахунковий документ у підтвердження оплати не видається.

Слід зазначити, що систематичне отримання коштів на картковий рахунок фізичної особи за товари (послуги) має всі ознаки господарської діяльності, яка підлягає обов’язковій державній реєстрації.

За здійснення господарської діяльності без державної реєстрації передбачено адміністративну відповідальність – штраф у розмірі до 85 тис. гривень з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення такого адміністративного правопорушення (ст. 164 КУпАП).

У випадку отримання пропозицій від продавців оплатити товари (послуги) на картковий рахунок фізичної особи просимо інформувати податкові органи для вжиття відповідних заходів у межах визначеної законодавством компетенції.

Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/476931.html

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

 У ІА «Мост-Днепр» пройшла Інтернет – конференція начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за темою «Особливості оподаткування операцій з реалізації пального»

У інформаційному агентстві «Мост-Днепр» відбулась Інтернет-конференція начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Чуб Ганни.

Тема Інтернет – конференції присвячена питанням, які пов’язані зі здійсненням операцій з реалізації пального.

 Питання 1: Доброго дня! За якою формою та до якого контролюючого органу подаються Заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними?

Відповідь: Добрий день! Нормами п. п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що транспортні засоби, які набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється, зокрема, на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (далі – Заявки), із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового. Такі Заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма Заявки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі Заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Забороняється переміщення пального або спирту етилового, зокрема, транспортними засобами, що не зазначені у Заявках, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Форма Заявки та Порядок її заповнення (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188.

Пунктом 3 Порядку визначено, що Заявку складають та надсилають до контролюючого органу в електронній формі з урахуванням вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності.

Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу Заявок здійснюється із дотриманням вимог законів щодо електронних довірчих послуг та електронного документообігу (закони України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями та від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями).

Питання 2: Вітаю! Яким чином визначається належність пального до підакцизних товарів?

Відповідь: Добрий день! Нормами п. п. 14.1.145 п. 14.1 ст. ПКУ визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 ПКУ пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п .п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.

Перелік підакцизних товарів, їх коди згідно з УКТ ЗЕД та ставки акцизного податку визначено п. 215.3 ст. 215 ПКУ. Зокрема, перелік підакцизних товарів, віднесених до пального встановлено п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.

Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД, тобто визначення їх кодів, здійснюється відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України від 04 червня 2020 року № 674-IX «Про митний тариф України», з урахуванням визначальних для класифікації характеристик товару.

Так, класифікація нафтопродуктів здійснюється за їх фізико-хімічними показниками (на підставі висновків компетентних експертних установ, відповідних документів, де наведено, зокрема, фракційний склад і призначення товару).

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТ ЗЕД, затверджені наказом ДМС України від 14.07.2020 № 256 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності».

Питання 3: Добрий день! До якого контролюючого органу подають податкові декларації акцизного податку суб’єкти господарювання, які реалізують пальне?

Відповідь: Вітаю! Відповідно до п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Згідно з абзацом п’ятим п. 215.1 ст. 215 ПКУ пальне належить до підакцизних товарів.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1   ст. 49 ПКУ).

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців. Декларація акцизного податку подається суб’єктом господарювання до контролюючого органу за місцем реєстрації такого суб’єкта господарювання платником акцизного податку.

Питання 4: Вітаю! В який термін суб’єкт господарювання здійснює внесення річної плати за ліцензії на зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним та чи необхідно проставляти на оригіналі ліцензії відмітку про внесення плати за ліцензію на наступний рік?

Відповідь: Добрий день! Статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 481) встановлено, що ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п’ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п’ять років.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно.

Статтею 16 Закону № 481 передбачено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії, зокрема, на оптову торгівлю та роздрібну торгівлю пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Отже, суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) здійснює внесення річної плати за ліцензії на зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним щорічно за кожен наступний рік дії відповідної ліцензії до закінчення терміну, зазначеного на оригіналі ліцензії у відмітці про поточне (щорічне) внесення плати за ліцензію.

Відмітка про внесення плати за ліцензію на наступний рік проставляється на оригіналі ліцензії на підставі поданої платником копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Питання 5: Чи зобов’язаний суб’єкт господарювання при поверненні пального постачальнику реєструватись платником акцизного податку, як особа яка реалізує пальне?

Відповідь: Вітаю! Згідно із п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Пунктом 231.1 ст. 231 ПКУ визначено, що платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи.

Право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому ст. 212 ПКУ (п. 231.4 ст. 231 ПКУ).

Згідно з п. 231.2 ст. 231 ПКУ особа, яка реалізує пальне будь-яким іншим особам – не платникам податку зобов’язана скласти акцизну накладну в одному примірнику.

Відповідно до п. 231.7 ст. 231 ПКУ якщо після реалізації пального відбувається повернення частини чи всього обсягу пального особі, яка реалізує пальне, або виникає потреба у виправленні помилок, допущених при складанні акцизної накладної, показники такої акцизної накладної підлягають коригуванню шляхом складання розрахунку коригування та реєстрації його в ЄРАН.

Складання розрахунків коригування здійснюється у такій самій кількості примірників, як і кількість примірників акцизної накладної, до якої вони складаються.

Розрахунок коригування, складений платником податку до акцизних накладних з реалізації пального або спирту етилового не платникам акцизного податку підлягає реєстрації у ЄРАН таким платником податку.

Отже, при поверненні пального постачальнику суб’єктом господарювання – неплатником акцизного податку такий суб’єкт господарювання не зобов’язаний реєструватися платником акцизного податку, як особа яка реалізує пальне.

Питання 6: Добрий день! Чи необхідно облаштовувати витратоміри-лічильники на кожному місці відпуску пального наливом з транспортного засобу?

Відповідь: Добрий день! Відповідно до п. 230.1.5 ст. 230 ПКУ для переміщення на митній території України пального або спирту етилового, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Водночас, транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Разом з цим, згідно з підпунктом «в» п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом повинні бути облаштовані транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у підпункті «б» п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землях, що перебувають у власності або користуванні замовника для визнання операції із заправлення пальним за договорами підряду такими транспортними засобами власним споживанням пального.

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

До уваги платників!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України повідомила наступне.

Форма та порядок подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 (далі – Порядок № 4).

Поданим і прийнятим до граничного строку подання вважається Розрахунок, який прийнятий контролюючим органом та пройшов всі контролі, у тому числі під час завантаження до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб, залишається чинним під час прийняття контролюючим органом наступного Розрахунку за такий звітний (податковий) період (пункт 2 розділу V           Порядку № 4).

Водночас встановлено, що окремими платниками допущено типові помилки, зокрема, в Розрахунку, що містить у своєму складі лише додатки 4ДФ та не містить додатки щодо відомостей про суми нарахованого єдиного внеску по застрахованим особам і подається, на думку платників, за відокремлений підрозділ не заповнено рядок 033, що дає можливість ідентифікувати цей Розрахунок як такий, що поданий за головне підприємство.

Вказані Розрахунки є прийнятими до контролюючого органу, дані з яких завантажено до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру

загальнообов’язкового державного соціального страхування, про що платників повідомлено квитанцією № 2.

Порядок проведення коригувань у Розрахунку регламентовано розділом V Порядку № 4.

Згідно з приписами пункту 5 розділу V Порядку № 4, у разі необхідності проведення коригувань Розрахунку, зокрема, з типом «Звітний» після закінчення строку подання такого розрахунку платник подає Розрахунок з типом «Уточнюючий».

Враховуючи викладене, платники з метою виправлення допущених помилок можуть подати Розрахунок з типом «Уточнюючий» з дотриманням вимог розділу V Порядку № 4.

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

Важливо для платників, які сплачують частину чистого прибутку (доходу), дивіденди, нараховані на державну частку!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома, що ДПС України з метою належного адміністрування частини чистого прибутку (доходу), дивідендів, нарахованих на державну частку та забезпечення податкового контролю, повідомила наступне.

16 березня 2021 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 4 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 березня 2021 року за № 264/35886 (далі – наказ № 4), яким:

► затверджено форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок);

► визнано такими, що втратили чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року за № 643/19318 (далі – наказ № 285), а також накази Державної податкової адміністрації України, якими були затверджені форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами діяльності у 2004 – 2010 роках.

Наказ виданий з метою реалізації положень законів України від 16 січня 2020 року № 465-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 465) та № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466).

Законом № 465 були внесені зміни до частини п’ятої ст. 11 та доповнено частиною третьою ст. 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21 вересня 2006 № 185 (далі – Закон № 185), що передбачають подання господарськими організаціями з державною часткою у статутному капіталі, господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, а також державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючого органу Розрахунку у порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – Кодекс).

Змінами, внесеними Законом № 466 до ст. 46 Кодексу, встановлено, що платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом № 185, подають Розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Абзацом другим п. 46.1 ст. 46 Кодексу визначено, що Розрахунок, який подається до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюється до податкової декларації.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до Розрахунку та його невід’ємною частиною (абзац третій п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 Кодексу (абзац шостий п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Для державних унітарних підприємств та їх об’єднань п. 49.19 ст. 49 Кодексу встановлено податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Розрахунок, складений наростаючим підсумком за такі звітні періоди, подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу). При цьому Розрахунок, що складається наростаючим підсумком за рік, подається до контролюючих органів протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3, п. п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств                   (п. 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року  № 138).

Для господарських організацій з державною часткою у статутному капіталі, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, встановлено податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року з поданням Розрахунку – до 01 липня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.7 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Строк сплати до бюджету дивідендів, нарахованих на державну частку (акції, паї) – до 01 липня року, що настає за звітним (ст. 11 Закону № 185).

Базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 415.

Також звертаємо увагу, що частинами першою та другою ст. 21 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що:

► господарські товариства, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі, та господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку на державну частку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним;

► господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Статтею 50 Кодексу платнику податків надано право уточнювати показники податкової декларації, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надсилання уточнюючого Розрахунку до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого Розрахунку або уточнення показників у складі податкової декларації за будь- який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Також змінами до ст. 16 Закону № 185 та до п. 19¹. 1 ст. 19¹ Кодексу на контролюючі органи покладено обов’язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями і дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати у порядку, встановленому Кодексом.

Наказом № 4 затверджено уніфіковану форму Розрахунку для усіх суб’єктів господарювання, які зобов’язані нараховувати та сплачувати частину чистого прибутку (доходу) або дивіденди, нараховані на державну частку до державного бюджету.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Кодексу якщо в результаті зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Враховуючи наведене та те, що згідно з п .п. 49.18.7 п. 49.18 та п. 49.19 ст. 49 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників дивідендів, нарахованих на державну частку, є календарний рік, для платників частини чистого прибутку (доходу) – календарний квартал, півріччя, три квартали, рік, а також з метою забезпечення декларування частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку у 2021 році рекомендовано подати Розрахунок у терміни, встановлені Кодексом:

► державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за підсумками І кварталу 2021 року – за формою, затвердженою наказом № 285, за підсумками півріччя 2021 року, три квартали 2021 року, 2021 рік – за формою, затвердженою наказом № 4 з урахуванням показників, задекларованих за І квартал 2021 року;

► господарськими організаціями з державною часткою у статутному капіталі, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків за підсумками 2020 року – за формою, затвердженою наказом № 285 (ідентифікатор форми 10108401 з урахуванням роз’яснення, наданого листом ДПС від 09.06.2020 № 9109/7/99-00- 05-05-01-07), за підсумками 2021 року – за формою, затвердженою наказом № 4. При цьому такі господарські організації з 01.07.2021 можуть подавати уточнюючий Розрахунок за формою, затвердженою наказом № 4.

Заголовна частина форми Розрахунку, що затверджена наказом № 4, передбачає:

► у полі 1 «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» відмітку про тип поданого Розрахунку: «Звітний», якщо Розрахунок подається за звітний (податковий) період; «Звітний новий», якщо в поданому за звітний (податковий) період розрахунку була допущена помилка і вона виправляється шляхом подання нового розрахунку до настання граничного терміну його подання; «Уточнюючий», якщо помилка виправляється шляхом подання уточнюючого Розрахунку після настання граничного терміну подання Розрахунку за звітний (податковий) період, що уточнюється;

► поле 2 «Базовий звітний період», в якому для державних унітарних підприємств та їх об’єднань проставляється відмітка «квартал», а для господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків – відмітка «Рік¹»;

► поле 4 «Звітний (податковий) період, що уточнюється___року», в якому проставляється відмітка проти відповідного податкового (звітного) періоду, що уточнюється («І квартал», «Півріччя», «Три квартали», «Рік») та зазначається відповідний рік. Поле 4 заповнюється, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахунку;

► у полі 9 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11¹ Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» та полі 10 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-У «Про управління об’єктами державної власності» зазначається інформація щодо виду суб’єкта господарювання, який здійснює відрахування до бюджету частини чистого прибутку (доходу) або дивідендів, нарахованих на державну частку із проставленням позначки у відповідній клітинці;

► поле 11 «Інформація щодо рішення про спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів на державну частку» заповнюється платниками дивідендів, нарахованих на державну частку. У цьому полі зазначається інформація щодо дати та номер прийняття рішення про виплату дивідендів, нарахованих на державну частку, а також інформація щодо розміру відрахування дивідендів у відсотках. Якщо рішення про відрахування дивідендів не було прийняте – проставляється позначка проти клітинки «рішення не прийняте»;

► у полі 12 наводиться інформація щодо повного найменування суб’єкта управління об’єктом державної власності та його податковий номер.

Основна частина форми Розрахунку передбачає такі показники: рядок 01 «Обсяг чистого прибутку (доходу)».

Так, згідно з п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від            23 лютого 2011 року № 138 (далі – Порядок), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за результатами фінансово господарської діяльності починаючи з 01 січня 2020 року – у розмірі 80 відсотків.

Треба звернути увагу, що відповідно до п. 1 Порядку одним зі складових «обсягу чистого прибутку (доходу)», зокрема, є показник чистого фінансового результату у вигляді прибутку (показник рядка 2350 «Чистий фінансовий результат прибуток» фінансової звітності форми № 2), при цьому врахування показника чистого фінансового результату у вигляді збитку не передбачено;

► рядок 02 «Цільові кошти (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об’єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України⁴». Зазначений рядок заповнюється державними підприємствами енергетичної галузі та господарськими товариствами енергетичної галузі, 100 відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій;

► рядок 03 «Сума прибутку, яка виникла в результаті виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно- промислового комплексу – учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»»;

► рядки 04 «Фактично отримані кошторисні доходи⁵», 05 «Фактично здійснені кошторисні видатки⁵» застосовуються державними підприємствами електроенергетичної галузі, фінансування яких здійснюється у межах кошторису, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

► рядок 06 «Чистий прибуток (дохід) за звітний період, з якого здійснюються відрахування частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів на державну частку (позитивне значення (рядок 01 – рядок 02 – рядок 03) або позитивне значення (рядок 04 – рядок 05)⁵)». Треба зазначити, що формула «позитивне значення» (рядок 04 – рядок 05) застосовується державними підприємствами електроенергетичної галузі, фінансування яких здійснюється у межах кошторису, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

► рядки 07 «Загальний розмір статутного капіталу», 08 «Розмір державної частки (акцій, паїв) у статутному капіталі», 09 «Доля державної частки у статутному капіталі рядок 08/рядок 07 (коефіцієнт)» заповнюються господарськими організаціями, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків;

► рядок 10 «Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу)/ дивідендів на державну частку (%)»;

► рядок 11 «Частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що відраховуються до бюджету за звітний податковий період (рядок 06 х рядок 09⁶ х рядок 10/100)»;

► рядок 12 «Частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року з урахуванням уточнень (рядок 11 Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за попередній звітний період поточного року)⁷ (+/-)» заповнюється державними унітарними підприємствами та об’єднаннями таких підприємств, визначеними статтею 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності»;

► рядок 13 «Частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що підлягають сплаті (рядок 11 – рядок 12)». При цьому платники дивідендів на державну частку зазначають показник, що дорівнює показнику, зазначеному у рядку 11;

► рядки 14 – 17 блоку «Виправлення помилок(ки) » заповнюються у разі самостійного виправлення помилок шляхом уточнення показників Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку;

► рядок 18 блоку «Виправлення, пов’язані зі зміною базового нормативу відрахування⁹» заповнюється у разі зміни Кабінетом Міністрів України базового нормативу відрахування частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку після строку подання Розрахунку за відповідний звітний (податковий) період, встановлений положеннями Кодексу;

Прикінцева частина форми Розрахунку містить поля:

«Наявність поданих до Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку додатків – форм фінансової звітності¹⁰» у відповідних клітинках проставляється позначка «+».

«Наявність доповнення¹¹», яке заповнюється у разі подання разом з Розрахунком доповнення та пояснення відповідно до п. 46.4 ст. 46 Кодексу. Таке доповнення складається у довільній формі та вважатиметься невід’ємною частиною Розрахунку. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі, заповнивши відповідні рядки з цього блоку Розрахунку.

Самостійне виправлення помилок здійснюється шляхом уточнення показників з поданням уточнюючого Розрахунку або у складі Розрахунку за поточний звітний (податковий) період (звітний або звітний новий) з поданням Додатка ВП.

Показники Додатка ВП відображаються у трьох таблицях:

– показники таблиці 1 аналогічні показникам основного Розрахунку та відображають дані виправлених показників за звітний (податковий) період, що уточнюється;

– показники таблиці 2 відображають результати виправлення помилок, дані з яких переносяться до рядків 14 – 16 Розрахунку;

– показник таблиці 3 відображає результати виправлення податкового зобов’язання у разі зміни Кабінетом Міністрів України базового нормативу відрахування частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку після встановленого Кодексом строку подання Розрахунку за відповідний звітний (податковий) період, дані з якого переносяться до рядка 18 Розрахунку.

Також привертаємо увагу, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державними банками є банки, 100 відсотків статутного капіталу яких належить державі, єдиним акціонером яких є держава. Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України державні банки є платниками дивідендів на державну частку.

Крім цього, згідно зі статтями 64, 64¹, 66, 71 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів належать, зокрема, частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами, а також дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно комунальної власності.

Отже, форма Розрахунку, затверджена наказом № 4, використовується державними банками та комунальними унітарними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутних капіталах яких є комунальна власність, для обрахунку частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів, нарахованих на державну/комунальну частку.

При цьому комунальні унітарні підприємства, та господарські товариства, у статутних капіталах яких є комунальна власність, разом із Розрахунком мають подати доповнення та пояснення щодо прийнятих місцевими радами рішень про встановлення розміру відрахування частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. У такому разі у полі «Наявність доповнення¹¹» нової форми Розрахунку зазначається інформація щодо поданих доповнень та пояснень.

До того ж, під час заповнення Розрахунку комунальні унітарні підприємства проставляють відмітку «Інші» у полі 09 Розрахунку, а державні банки та господарські товариства з комунальною власністю у статутних капіталах – відмітку «Інші» у полі 10 Розрахунку.

Окрім зазначеного, нагадуємо, що згідно з п. 120.1 ст. 120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірах, передбачених цією статтею, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим відповідно до п. 124.1 ст. 124 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, передбачених цією статтею.

Водночас треба враховувати, що Законом України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (зі змінами та доповненнями) підрозділ 10 розділу XX Кодексу був доповнений        п. 52¹, відповідно до якого за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Також протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

 

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

Про мінімально допустимий строк амортизації вартості придбаного (безоплатно отриманого) основного засобу, що був у використанні

 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що  амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Норми встановлені п п.14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації).

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п. п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п. п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Пунктом 23 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями, визначено що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Отже, у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) вартості придбаного (безоплатно отриманого) основного засобу, що був у використанні, встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), однак він не може бути меншим за мінімально допустимі строки визначені п. п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

ФОП – «загальносистемник» – не платник ПДВ отримала бюджетне відшкодування ПДВ за період, коли була платником ПДВ: що з доходом?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування визначено ст. 177 ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Так, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі – підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:

► виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

► виручка в натуральній (негрошовій формі);

► суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Разом з тим, для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст.177 ПКУ).

При цьому, фізичні особи – підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ, в Книзі обліку доходів та витрат суми доходів і витрат відображають без ПДВ.

У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених розділом V ПКУ, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні (п. 184.9 ст. 184 ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, яка не зареєстрована як платник ПДВ, отримує бюджетне відшкодування за період, коли вона була зареєстрована платником ПДВ, то суми такого бюджетного відшкодування не включаються до складу загального оподатковуваного доходу цієї фізичної особи – підприємця.

 

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA

 

 

 

Чи сплачується податок на нерухомість за період до дати оформлення прав власності спадкоємцями\ у разі смерті ФО – власника об’єкта нерухомості?

 

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

Норми встановлені п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).

Водночас згідно з п. п. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п. п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п. п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи зазначене, у разі смерті фізичної особи – власника об’єкта нерухомості, податковий обов’язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припиняється з початку місяця в якому наступила смерть власника.

При цьому, спадкоємці фізичної особи, які у загальновстановленому порядку набули право власності на об’єкт нерухомого майна після смерті фізичної особи – попереднього власника, з місяця виникнення права власності на такий об’єкт сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 

Ми в інтернет-просторі, приєднуйтесь!

https://dp.tax.gov.ua/;

https://www.facebook.com/tax.dnipropetrovsk/;

https://www.youtube.com/channel/UCIxijADr1NbFo5dhZ3mQwVA