Головне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку
Згідно п. 296.10 ст.296 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 грн. застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої і третьої груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з метою визначення необхідності застосування РРО повинні самостійно визначити перевищення обсягу доходу понад 1000000 грн. При цьому враховується обсяг доходу за поточний звітний податковий рік. Обсяг доходу з метою застосування критерію (понад 1000000 грн.) визначається з урахуванням всіх доходів, які відповідно до п.292.1 ст.292 Кодексу включаються до складу доходу платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця.

Щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III “Податок на прибуток підприємств” Кодексу.
Згідно з п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення. Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст. 140 Кодексу). Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.
Згідно з п. 140.3 ст. 140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 процентів до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу.
У разі, якщо на початок та кінець звітного податкового періоду підприємство не мало боргових зобов’язань, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами протягом звітного періоду, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу за відсотками на користь пов’язаних осіб – нерезидентів не здійснюється. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу підлягає коригуванню у разі нарахування у бухгалтерському обліку платником податку процентів за будь-якими борговими зобов’язаннями (кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення), що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, у тому числі за кредитом, використаним платником для надання поворотної фінансової третім особам.
(Лист ДФС України від 11.08.2016 р. N 17496/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid…)

Щодо здійснення валютного контролю за імпортними операціями, які здійснюються на умовах відстрочення поставки
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями та відповідальність за порушення законодавчо встановлених строків таких розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (далі – Закон N185).
Відповідно до ст. 2 Закону N185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
На сьогодні постановою Правління Національного банку України від 07.06.2016 р. N342 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” встановлено 90-денний строк розрахунків за експортними, імпортними операціями.
При цьому відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 N136, у разі імпорту товару з увезенням його на територію України банк знімає з контролю таку операцію резидента після отримання інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі – МД) (типу IM-40 “Імпорт”, IM-41 “Реімпорт”, IM-72 “Безмитна торгівля”, IM-75 “Відмова на користь держави”, IM-76 “Знищення або руйнування”) – якщо для митного оформлення продукції використовується МД.
Порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 Закону N185 або встановлених Національним банком України відповідно до ст. ст. 1 і 2 Закону N185, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону N 185.
(Лист ДФС України від 19.08.2016 р. N 18026/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid… ).

Щодо оформлення операцій з приймання-передачі товару
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Зовнішньоекономічні договори, на підставі яких резиденти України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та проводять розрахунки з нерезидентами за експорт або імпорт товарів, мають відповідати вимогам законодавства України, зокрема, Закону України від 16 квітня 1991 року N959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Згідно з п. 1.8 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. N201, однією з обов’язкових умов договору є умова приймання-здавання товару (робіт, послуг), де визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N996-XIV “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” (далі – Закон N 996) основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити визначені цим Законом обов’язкові реквізити, зокрема, дату і місце складання первинного документа.
Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N996).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N168/704.
(Лист ДФС України від 19.08.2016 р. N 18026/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid…)