Макет інформації про пробацію для поширення в регіональних і місцевих друкованих виданнях Безпека суспільства – це найголовніша мета впровадження пробації в Україні

Система покарань, не пов’язана із позбавленням волі, існувала в нашій країні й ра- ніше. Є покарання пов’язані із забороною займати певні посади і займатися певною діяль- ністю, є покарання у виді громадських робіт, які полягають у відпрацюванні безоплатних робіт, на об’єктах, які визначені органами місцевого самоврядування. Ці покарання були і до того, як була впроваджена пробація в Україні. Але в усьому світі був інший підхід до альтернативних покарань. Альтернативне покарання – це лише частина системи пробації. Людина не потрапляла в місця позбавлення волі, її дійсно залишали у соціумі та виносили їй вирок. Відповідно до Закону України «Про пробацію» передбачено три види пробації: досудова пробація – забезпечення суду інформацією, що характеризує особу, яка обвинувачується у вчинені правопорушення, з метою врахування обставин її життя для прийняття судом справедливого рішення про міру її відповідальності (складення досудо- вої доповіді); наглядова пробація – здійснення наглядових та соціально-виховних заходів: на- дання психологічної, консультативної та інших видів допомоги, сприяння працевлашту- ванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально-корисній діяльнос- ті, проведення індивідуально-профілактичної роботи відносно особи, до якої застосову- ється пробація; пенітенціарна пробація – це допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі у трудовому та побутовому влаштуванні за обраним нею місцем прожи- вання, госпіталізація до закладів охорони здоров’я та сприяння в адаптації до життя у сус- пільстві. У нас в країні вже впроваджена досудова доповідь, яка відноситься до досудової пробації. Відтепер пробація починає діяти з моменту отримання судом матеріалів про зло- чин для розгляду. Досудова доповідь – це певний документ, який повинен складати праці- вник пробації у співпраці з обвинувачуваним та подавати його в суд для винесення спра- ведливого вироку. Вона складається на підставі оцінки ризику вчинення повторного пра- вопорушення особою. У всьому світі, де працює служба пробації є науково-визнчені сфе- ри життєдіяльності, які мають найбільший вплив на ймовірність вчинення повторного правопорушення. Тобто, це сфера життєдіяльності (освіта, місце проживання, відносини в сім’ї, відносини з друзями і т.д.), сфера особистісних характеристик, сфера залежностей. Вчені визначили, що ці сфери можуть не мати прямого зв’язку із злочином, але якщо в цих сферах є проблеми, то є велика ймовірність того, що людина вчинить, з ти чи інших причин, правопорушення. Працівник пробації робить оцінку цієї ситуації, визначає ці сфери, визначає ризик,тобто ймовірність. Він бачить чи є в цих сферах проблеми та ви- значає, які саме ці проблеми. Працівники пробації – це особлива категорія персоналу кримінальної юстиції. Во- ни можуть мати різну освіту, але щоб було зрозуміло, у світі їх називають соціальними юристами. Вони не юристи лише за освітою, а це юристи, які мають глибокі знання у сфе- рі соціальної роботи. З іншого боку це не соціальні працівники, так, як вони повинні мати знання у сфері юриспруденції. Також, однією з ознак, про яку часто згадують, коли говорять про пробацію є про- баційні програми. Пробаційні програми – це спеціальні програми соціально- психологічного або психо-корекційного спрямування, які зобов’язує пройти суд для того, щоб людина змінила свою поведінку, своє відношення до оточуючих, свій внутрішній світ. В інших країнах світу лікувальним підходом вже давно вважається не тільки обов’язкове проходження лікувальних програм, пов’язаних із залежностями від алкоголю та наркотиків, а й програм, спрямованих на зміну внутрішнього світу людини, що має сут- тєвий вплив на її поведінку. Дані програми почнуть діяти з 1 січня 2018 року після затвер- дження їх у визначеному законом порядку. Наступним етапом є наглядова пробація, яка передбачає пробаційний наглядта ро- боту із засудженими до покарань не пов’язаних із позбавленням вол, яка полягає в прове- дені оцінки та складенні плану виховної роботи. Це вже впроваджено і починає працюва- ти. Наразі відпрацьовуються форми і методи моніторингу якості виконання цих заходів. Держава витрачає кошти для того, щоб утримувати за ґратами людей, які на сього- днішній день не мають ніяких обов’язків. Така людина може просто нічого не робити, а громадяни зі своїх податків будуть сплачувати за те, щоб його там утримували. Якщо по- рівняти вартість утримування в установах виконання покарань і вартість утримування при застосуванні пробації, то в європейських країнах це 1 до 10, а в Україні це 1 до 20. Тобто, якщо в нашій державі витрачається 1000 грн. у квартал на того, хто відбуває покарання, альтернативне позбавленню волі, то в місцях позбавлення волі – 20000 грн. у квартал, а можливо вже й більше. Чи є сенс витрачати гроші для того, щоб не використати можли- вість виправити особу без цього. Пробація із засудженим йде поруч до того моменту, по- ки він не вирішить свої проблеми та поки не виправиться. Окремим напрямком в пробації є система роботи з неповнолітніми. Вона йде на крок вперед, тому що разом з канадськими партнерами за сприяння Міністерства юстиції розпочато ще до реформи пенітенціарної системи впровадження пробації щодо неповно- літніх. Тому, по неповнолітнім на сьогоднішній день є весь інструментарій, необхідний для роботи та всі методики. Окрім цього, розпочато створення центрів ювенальної пробації, в яких працівники пробації працюють з неповнолітніми. Тобто, крім інструментарію, що надали для праців- ників, навчальних програм по яких вже 2 роки навчаються діти в конфлікті з законом, ка- надські партнери створили ще й умови, в яких ці інструменти працюють. 98 відсотків не- повнолітніх пройшли програми на базі цих центрів та в подальшому не вчинили повтор- них злочинів. До 2 відсотків відносяться неповнолітні, які до моменту завершення проба- ції не досягли позитивного результату в проходженні програм. Основними завданнями Центрів є надання послуг комплексної допомоги (психоло- гічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних і юридичних послуг тощо), що сприятиме зниженню рівня рецидиву злочинів, та якнайшвидшому поверненню неповнолітніх до соціально-прийнятних умов життєдіяльності на благо держави та грома- ди, надавши своєчасно комплексну фахову допомогу. Отже, пробація – це не є абсолютно новим революційним шляхом, це більш цивілі- зований шлях, який довів свою ефективність в усьому світі саме з точки зору безпеки сус- пільства та попередження вчинення повторних правопорушень особами, які вже їх вчиня- ли. Забезпечується в такий спосіб безпека громади