На Дніпропетровщині плата за землю поповнила місцеві бюджети більш як на три мільярда гривень

Впродовж одинадцяти місяців 2016 року власники та орендарі земельних ділянок Дніпропетровської області поповнили місцеві бюджети на 3 млрд. 092 млн. гривень. Це на 1 млрд. 025 млн. гривень, або майже на 50% більше, ніж за січень – листопад 2015 року.

При цьому 2 млрд. 813 млн. гривень сплачено юридичними особами і 279 млн. гривень – фізичними особами. Фактичні показники місяців минулого року перевищено юридичними особами на 920,2 млн. гривень, фізичними особами – на 104,7 млн. гривень.

Нагадаємо, плата за землю включає в себе два види обов’язкових платежів – земельний податок та орендну плату. Перший сплачують власники землі та землекористувачі, другий – орендарі земельних ділянок, як фізичні, так і юридичні особи.

Внесені зміни до програмних забезпечень ДФС

для формування та подання звітності в електронному вигляді

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що на головній сторінці офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) в електронному сервісі «Електронна звітність» у розділі «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності»» розміщено перелік змін та доповнень станом на 29.11.2016 до програмних забезпечень (далі – ПЗ):

– «Системи формування та подання до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку податкової звітності, податкових накладних в електронному вигляді» (версія 1.36.5.0);

– спеціалізованого клієнтського ПЗ для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» (версія 1.25.5.0).

Так, зокрема, на виконання наказу Міністерства фінансів України від 07.09.2016 №813 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.09.2016 за №1290/29420, додано нові версії документів:

F/J3000411 – Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Додаток 4);
F3000511 – Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) (Фізичні особи – підприємці);
F3000611 – Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів (Додаток 6);
F/J3000711 – Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (Додаток 7).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №806 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв і Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів – лічильників обсягу виробленого спирту етилового» внесено зміни у такі форми:

F/J1204101 – Товарно-транспортна накладна на переміщення спирту етилового;
F/J1204201 – Товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв.

З повним переліком змін та доповнень можна ознайомитись на веб-порталі ДФС шляхом їх завантаження за посиланням:

http://sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/spetsializovane-klientske-program/

Яким чином роботодавець розраховує єдиний внесок, якщо найманий працівник працює неповний робочий день та отримує заробітну плату менше мінімальної?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.

Абзацом другим частини п’ятої статті 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) визначено, що у разi, якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) не перевищує розміру мiнiмальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мiнiмальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою статті 8 Закону №2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац третій частини п’ятої ст.8 Закону №2464).

Порядок виплати заробітної плати регулює Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №108).

Так, статтею 3 Закону №108 визначено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.

Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ із змінами та доповненнями за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці у цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Таким чином, роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.

Однак роботодавець розраховує суму єдиного внеску, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 301.04.01 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

Особливості оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних засобів

за самостійним рішенням платника податку

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Державна фіскальна служба України у листі від 15.11.2016 №12129/Т/99-99-15-03-02-15 (далі – лист ДФС №12129) щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку повідомила наступне.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника ПДВ, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПКУ звичайною ціною, зокрема, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Отже, платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати податкові зобов’язання за такими необоротними активами виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації за правилами, визначеними підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, але не нижче їх балансової вартості.

У разі, якщо при ліквідації основних засобів обов’язковим є проведення оцінки, податкові зобов’язання нараховуються з вартості об’єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.

Лист №12129 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/70482.html