Найактуальніші проблеми сьогодення в частині заборгованості із виплати заробітної плати

Діючим трудовим законодавством заробітна плата визначена, як винагорода найманому працівникові за виконану у відповідності з укладеним трудовим договором роботу. Більш того, заробітна плата є основним джерелом існування працівника і його родини, тому проблема своєчасної її виплати на сьогоднішній день найактуальніша.

Нажаль, останні роки ситуація в районі та і в Україні в цілому складається таким чином, що керівники підприємств, установ та організацій місяцями, а то й роками не виплачують заробітну плату працівникам. Враховуючи цю проблему, урядом були розроблені законодавчі акти, які повинні ліквідувати таке явище, як заборгованість із заробітної плати.

Законом України “Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” від 21.10.2004 р. №2103-IV внесені зміни в законодавчі акти України, головною ціллю котрих являються в першу чергу погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та недопущення такого явища в майбутньому.

Звертаємо увагу, що згідно Закону України від 23.09.2010 р. №2559-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати», заробітна плата, нарахована за минулий період, повинна бути виплачена не пізніше 7 днів після закінчення періоду , за який вона нарахована. Розмір авансу повинен складати не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки працівника, тобто не менше 50 % від тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням графіку роботи працівників. Ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. За порушення даних вимог передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу та кримінальна відповідальність, згідно Кримінального Кодексу України.

Несвоєчасна виплата заробітної плати робітникам сьогодні не тільки позбавляє їх права на достатній життєвий рівень, але й позбавляє права на страховий пенсійний стаж.

Згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV на підприємства покладено зобов’язання по нарахуванню та оплаті у встановлені строки і в повному обсязі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з чинним законодавством, у разі несплати, несвоєчасної сплати страхових внесків застосовують штрафні санкції до боржників, що призводить до погіршення фінансового стану підприємства. А умисне ухилення від сплати обов’язкових пенсійних платежів підпадає під дію Кримінального кодексу України.

Керівники підприємств, які не сплачують страхові внески, обмежують конституційне право своїх працівників на соціальний захист та на одержання заробленої пенсії.

Розмір майбутньої пенсії безпосередньо залежить від страхового стажу тобто періоду, протягом якого сплачувались внески.

З 1 січня 2004 року до страхового стажу працівника зараховується лише період, за який повністю сплачено страхові внески. У разі, якщо страхові внески сплачено не в повному обсязі, до страхового стажу робітника буде зараховано лише період, пропорційний кількості днів, за який фактично сплачені страхові внески. Якщо ж підприємство нараховує заробітну плату менше мінімальної, працівникам цих підприємств стаж нараховується частково, а якщо внески до Пенсійного фонду не сплачені взагалі, то стаж не зараховується.

Проте, керівники деяких підприємств мабуть не розуміють, що порушуючи обов’язки зі сплати внесків за своїх найманих працівників, позбавляють останніх частини пенсії.

Не мають залишатись осторонь і самі застраховані особи. Кожний працюючий повинен бути зацікавлений у тому, як роботодавець розраховується з Пенсійним фондом і за неналежне виконання працедавцем своїх обов’язків вимагати від нього сплати страхових внесків в повному обсязі.

Управління соціального захисту населення

Шевченківської районної у місті ради