Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) розділ VІІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) змінено як в частині визначення платників, які справляють екологічний податок (далі – податок) за викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря (далі – викиди двоокису вуглецю), так і ставок податку.

При цьому за зобов’язаннями податку за викиди двоокису вуглецю, що виникають за результатами діяльності у 2019 році, до платників податку в частині викидів двоокису вуглецю належать суб’єкти, у яких сукупний річний обсяг викидів двоокису вуглицю за даними форми статистичної звітності 2-ТП повітря за 2018 рік, копія якої подається до органу ДФС за місцезнаходженням стаціонарного джерела викидів перевищує 500 тонн.

Крім того, з 01 січня 2019 року ставка податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн/тонну підвищено до 10 грн/тонну, тобто збільшено у 24,4 раза.

Разом з тим Законом України від 22 листопада 2018 року № 2621-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» змінено склад доходів Державного бюджету України, що визначений ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ), в частині розподілу між бюджетами коштів від податку.

Зокрема, згідно із п. 16¹ ст. 29 БКУ запроваджено особливий порядок розподілу коштів податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, який полягає у тому, що надходження податку в частині викидів двоокису вуглицю зараховуються до загального фонду державного бюджету у розмірі 100 відс., тоді як надходження податку від викидів інших видів забруднюючих речовин зараховуються до загального фонду державного бюджету лише у розмірі 45 відсотків.

Отже, з урахуванням припису п. 16¹ ст. 29 БКУ, платникам необхідно скласти окремий додаток 1 до податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1052/27497 (далі – Декларація), в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю, починаючи за зобов’язаннями з податку за ІV квартал 2018 року.

Нагадуємо, що граничними термінами подання Декларації та сплати податкових зобов’язань з податку вважаються за:

► за ІV квартал 2018 року – 11 лютого 2019 року, а останнім днем сплати податку – 19 лютого 2019 року;

► І квартал 2019 року – 10 травня та 20 травня 2019 року відповідно;

► ІІ квартал 2019 року – 09 серпня та 19 серпня 2019 року відповідно;

► ІІІ квартал 2019 року – 11 листопада та 19 листопада 2019 року відповідно;

► ІV квартал 2019 року – 10 лютого та 19 лютого 2020 року відповідно.

Туристичний збір:

у 2019 році застосовуються два способи сплати

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема, до ст. 268 ПКУ щодо розміру ставки, бази оподаткування, порядку сплати туристичного збору (далі – збір).

Так, ставка збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі) у розмірі до 0,5 відсотка  для внутрішнього туризму та до 5 відсотків  для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення (п. п. 268.3.1 п. 268.3 ст. 268 ПКУ).

Базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п. п. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 ПКУ.

Податкові агенти сплачують збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому  до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Податкові агенти, які сплачують збір авансовими внесками, відображають у податковій декларації за звітний (податковий) квартал суми нарахованих щомісячних авансових внесків. При цьому остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується такими податковими агентами у строки, визначені для квартального звітного (податкового) періоду (п. п. 268.7.1 п. 268.7 ст. 268 ПКУ).

Крім того, Законом № № 2628 встановлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону № 2628 не застосовуються вимоги п. п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п. п. 12.3.4 п. 12.3, п. п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 статті 12 ПКУ та до змін до с. 268 ПКУ, як виняток не застосовуються вимоги п. п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУ (пункти 3,4 розділу ІІ Закону № 2628).

Внесено зміни до декларації з податку на нерухомість

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що 18.01.2019 набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 15.11.2018 № 897, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1473/32925 (далі – Накз № 897), яким оновлено форму податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (далі – Декларація).

Оновлена форма Декларації містить два окремих додатки для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об’єктів житлової і нежитлової нерухомості.

Також уточнено, що Декларація подається до фіскальної служби за місцезнаходженням об’єкта (об’єктів) оподаткування, тобто за основним та/або неосновним місцем обліку.

Наказ № 897 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 18.01.2019 № 5.

Платникам плати за землю про

кефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що індекс споживчих цін за 20172023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків (п. 9 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять:

1996 рік – 1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік – 1,127, 2000 рік – 1,182, 2001 рік – 1,02, 2005 рік – 1,035, 2007 рік – 1,028, 2008 рік – 1,152, 2009 рік – 1,059, 2010 рік – 1,0, 2011 рік – 1,0, 2012 рік – 1,0, 2013 рік – 1,0, 2014 рік – 1,249, 2015 рік – 1,433 (крім земель сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 – для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) – 1,0, для земель несільськогосподарського призначення – 1,06, 2017 рік– 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.