ГоловнаНовиниНовини ГУ ДФС у Дніпропетровській області

Новини ГУ ДФС у Дніпропетровській області

Опубліковано Пн, 20/11/2017

Протидія митним правопорушенням у жовтні 2017 року

Дніпропетровською митницею ДФС протягом жовтня 2017 року підготовлено та направлено до правоохоронних органів 4 повідомлення про протиправні діяння, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Заведено 28 справ про порушення митних правил. За попередньою оцінкою вартість предметів порушення митних правил складає 754,2 тис. грн. Реально вилучені предмети у 2 справах на суму 89,4 тис. грн.

Переважна більшість протоколів по порушенню митних правил складено за ст. 470 Митного кодексу України (перевищення строку доставки транспортних засобів у митницю призначення).

Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії у жовтні 2017 року заведено 25 справ про порушення митних правил на суму 689,8 тис. грн.

Перераховано до Держбюджету від стягнення штрафів коштів на суму близько 89,3 тис. грн.

Амортизаційні відрахування у господарській

діяльності у фізичних осіб – підприємців

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП) від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Об’єктом оподаткування у таких ФОП є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП (п.177.2 ст.177 ПКУ).

Відповідно до норм п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ, які набули чинності з 01.01.2017, ФОП на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації основні засоби подвійного призначення, а саме:

  • земельні ділянки;

  • об’єкти житлової нерухомості;

  • легкові та вантажні автомобілі.

Згідно із п.п.177.4.9 п.177.4 ст.177 ПКУ амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, які встановлено вищевказаним підпунктом.

Дія п.п.177.4.9 п.177.4 ст.177 ПКУ поширюється виключно на об’єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.

Отже, ФОП на загальній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2017, має право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01.01.2017 основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів, при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ).

Фізична особа працює за основним місцем роботи

на умовах неповного робочого часу: нарахування ЄСВ

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу платників, що основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п.12 частини першої ст.1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464)).

Пунктом 1 частини першої ст.7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108) та іншими нормативно-правовими актами та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною п’ятою ст.8 Закону №2464 ЄСВ для роботодавців, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.

У разі, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

Отже, заробітна плата (дохід), що нараховується (виплачується) роботодавцем застрахованій особі, яка працює на умовах неповного робочого часу за основним місцем роботи, є базою нарахування ЄСВ. При цьому, якщо її розмір не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

Про врахування банками балансової вартості

активів(кредитів) при розрахунку різниці відповідно до

положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Державна фіскальна служба України у листі від 13.11.2017 №30794/99-99-15-02-02-17 (далі – лист №30794) повідомила наступне.

Позиція Міністерства фінансів України з питання врахування банками балансової вартості активів (кредитів) при розрахунку різниці відповідно до положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) викладена у листі від 18.09.2017 №11210-09-10/25081 і полягає у такому.

Підпунктом 139.3.1 п.139.3 ст. 139 ПКУ визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових кампаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержаних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положеннями п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року – 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року – 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Пунктом 2 ст.121 Закону України від 13.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями встановлено, що банки складають фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Так, облік фінансових активів, у тому числі відображення зменшення корисності фінансових активів, регулюється МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (далі – МСБО 39).

Пунктом 45 МСБО 39 визначено на які активи поділяються фінансові активи.

При цьому згідно із п.58 МСБО 39 наприкінці кожного звітного періоду підприємство має оцінювати, чи є об’єктивне свідчення того, що користь фінансового активу або групи фінансових активів зменшується. Якщо таке свідчення є, то необхідно застосувати відповідні положення МСБО 39 для визначення суми будь-якого збитку від зменшення корисності.

Пунктами 58 – 62 МСБО 39 описуються вимоги щодо оцінювання наявності об’єктивного свідчення зменшення корисності фінансових активів, які оцінюються за амортизованою собівартістю. У тому числі п.59 МСБО 39 наводяться події, що можуть бути свідченням зменшення корисності фінансових активів.

Оскільки п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 ПКУ визначає загальну характеристику активів, балансова вартість яких враховується для розрахунку ліміту, то розрахунок ліміту не обмежується застосуванням виключно балансової вартості знецінених активів.

Таким чином, для визначення граничного ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватись сукупна балансова вартість активів, яким притаманний ризик знецінення відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.

Лист №30794 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням

http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/72588.html

Строки сплати транспортного податку

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.п.267.7.1 п.267.7 ст.267 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується у строки, встановлені п.п.267.8.1 п.267.8 ст.267 ПКУ, а саме:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Податкова знижка: чи має на неї право фізична особа, якщо податковий агент утримав, але не перерахував податок на доходи фізичних осіб до бюджету?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що згідно з частиною другою ст.78 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI зі змінами та доповненнями і Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 (далі – Порядок №1146), поверненню з бюджету підлягають надміру або помилково сплачені суми грошових зобов’язань.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані (п.4 Порядку №1146).

Для розрахунку сум податку на доходи фізичних осіб, які підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з реалізацією ним права на податкову знижку, застосовується сума сплаченого, тобто зарахованого до відповідного бюджету податку, а не нарахованого (утриманого) податковим агентом.

Отже, якщо податковий агент утримав, але не перерахував податок на доходи фізичних осіб до бюджету, то фізична особа не має права на податкову знижку.

Нагадуємо, щоб отримати податкову знижку за 2016 рік необхідно подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 зі змінами до 31 грудня 2017 року.