Новини ГУ ДФС у Дніпропетровській області

«Огляд судової практики з розгляду судових спорів» –

тема прес-конференції в ІА «Мост-Днепр»

Днями в інформаційному агентстві «Мост-Днепр» відбулась прес-конференція на тему: «Огляд судової практики з розгляду судових спорів» за участі начальника юридичного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олега Басана.

У ході прес-конференції Олег Басан розглянув питання, що стосуються визнання недійсними податкових повідомлень – рішень про застосування штрафних санкцій: за порушення митного, валютного законодавства, законодавства про РРО, обіг готівки; про застосування штрафних фінансових санкцій або донарахування плати за землю, транспортного податку та податку на нерухомість.

«У порівнянні з 2017 роком, кількість справ, які перебувають на розгляді у судових інстанціях у 2018 році зменшилися – по кількості на 1282 справи та на суму 2,6 млрд. гривень. Із загальної кількості справ більшу частину, а саме 81% від кількості та 77,4% від суми складають справи про визнання недійсними/нечинними податкових повідомлень – рішень. Всього подано до суду станом на 01.06.2018 таких справ 304 на суму 322,6 млрд. гривень.

Найбільша питома вага спорів, які розглядає суд щодо визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, є встановлення контролюючим органом факту нереальності господарських операцій», – підсумував начальник юридичного управління ГУ ДФС області.

Про обов’язок нарахування і сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє наступне.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 ФОП, особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

ФОП звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина 4 ст. 4 Закону № 2464).

Періодом, за який зазначені платники подають звітність до фіскального органу (звітний період) є календарний рік.

Слід зауважити, що згідно ст. 1 розділу І Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У разі, якщо платником єдиного внеску не виконуються вимоги діючого законодавства, тобто не сплачується єдиний внесок та відповідно не подається звіт за звітний період – страховий стаж не зараховується, а отже особа позбавляється соціальних гарантій на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Пільга з податку на нерухомість не застосовується, якщо

нерухоме майно використовується у підприємницькій діяльності

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що п. 266.4. ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено пільги із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (далі – податок).

Так, відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до:

 об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ;

 об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Авто було викрадене: чи сплачується транспортний податок?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками транспортного податку (далі – податок) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.

Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ).

Відповідно до п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПКУ базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ.

Підпунктом 267.6.8 п. 267.6 ст. 267 ПКУ визначено, що у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктом оподаткування, податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.