Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з реекспорту

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.206.7 ст.206 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ.
Тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання (ст.103 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ)).
Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна, зокрема, сплатити митні платежі відповідно до ст.106 МКУ або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.
При цьому, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (частина друга ст.106 МКУ).
Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.
Митний режим тимчасового ввезення завершується, зокрема, шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ (частина перша ст.112 МКУ).
Сплачені суми ПДВ включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206 ПКУ).
В свою чергу відповідно до частини шостої ст.106 МКУ сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.
Щодо нарахування ПДВ по операціях з реекспорту товарів, які були раніше ввезені на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення, слід зазначити, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту (за винятком операцій з вивезення відповідно до п.5 частини 1 ст.86 МКУ) підлягають звільненню від оподаткування ПДВ. Якщо платник податку за такими товарами скористався своїм правом на податковий кредит і в подальшому здійснює їх вивезення у митному режимі реекспорту, то у податковому періоді, на який припадає таке вивезення, платник повинен здійснити нарахування ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ.
При цьому, податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються у розмірі сум ПДВ, що були включені платником до складу податкового кредиту та сплачені до бюджету по операції з тимчасового ввезення товару.
При продажу квитків на відвідування культурно-спортивних
та видовищних закладів РРО не застосовують

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Водночас, п.4 ст.9 Закону №265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.
Перевищення затверджених лімітів на утворення та
розміщення відходів: чи збільшується розмір екологічного податку?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.
Підпунктом 242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено об’єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.
Згідно із п.249.6 ст.249 ПКУ суми екологічного податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів у порядку, визначеному ПКУ, тобто, на підставі фактичних обсягів розміщення відходів протягом звітного кварталу.
Наявність або відсутність затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів у платника екологічного податку не впливає на обчислення сум екологічного податку, що справляється за розміщення відходів.
Отже, розмір екологічного податку при обчисленні сум податку у разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності не збільшується.
Платникам єдиного податку

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу платників, що згідно із п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені у п.291.4 ст.291 ПКУ.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ.
Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податок на нерухоме майно, якщо об’єкт житлової нерухомості
в аварійному стані

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)).
Базою оподаткування вищевказаним податком є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПКУ.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ).
Згідно із п.п.«г’» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом.
Тобто, якщо об’єкт житлової нерухомості визнано згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади аварійним, то такий об’єкт не оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.