вул. М. Грушевського, 70
Пільги зі сплати земельного податку для учасників АТО
Органи місцевого самоврядування, зокрема, відповідно до п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідних територіях.
Сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (п.п.12.3.7 п.12.3 ст.12 зазначеного Кодексу).
Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб передбачені ст.281 цього Кодексу. Так, відповідно до п.п.281.1.4 п.281.1 цієї статті від сплати податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначеної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
– для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
– для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
– для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
– для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
– для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара (п.281.2 ст.281 Кодексу).
Отже, якщо у фізичної особи є посвідчення, яке підпадає під дію п.п.281.1.4 п.281.1 ст.281 Кодексу з урахуванням п.281.2 цієї статті, така фізична особа звільняється від сплати земельного податку.
До уваги суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність за готівку
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що ДФС України на головній сторінці офіційного веб-порталу повідомила, що останнім часом почастішали випадки порушення суб’єктами господарювання дотримання касової дисципліни щодо своєчасності оприбуткування виручки.
Відповідно до п.2.6 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або використанням розрахункової книжки (далі – РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Тобто, щоденно суб’єкт господарювання повинен оприбутковувати у КОРО виручку на підставі фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів).
За несвоєчасне (через день і більше) оприбуткування передбачена штрафна санкція у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої та/або несвоєчасно оприбуткованої суми коштів, відповідно до ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
За яких умов податкові вимоги та податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними?
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно зі статтею 60 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
– сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі);
– контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання або податкову вимогу (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги);
– контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу);
– рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду);
– рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу).
Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 134.02 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».
Відшкодування витрат на проживання відрядженому працівнику
у випадку найму ліжко-місця
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Державна фіскальна служба України у листі від 28.11.2016 №25705/6/99-99-13-02-03-15(далі – лист ДФС №25705) щодо відшкодування витрат на проживання відрядженому працівнику у випадку найму ліжко-місця повідомила наступне.
Згідно зі ст.121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.
Відповідно до п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п.170.9 ст.170 ПКУ.
Підпунктом «а» п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПКУ визначено, що не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені у п.п.«а» п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПКУ витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді, зокрема рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання.
Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі – Інструкція №59).
Відповідно до п.5 розділу II Інструкції №59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (далі – Постанова №98), витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 №19 затверджено Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (далі – Правила).
Згідно з термінологією, наведеною у пункті 1.3 розділу 1 Правил, готельна послуга – це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.
При цьому, номер – це окреме вмебльоване приміщення, що складається з однієї або декількох кімнат, обладнаних для тимчасового проживання.
Місце (ліжко-місце) – це частина площі номера з ліжком, постільною білизною, рушниками та іншим інвентарем відповідно до категорії готелю, призначена та придатна для проживання однієї особи.
Отже, вимоги щодо типу ліжка у Правилах відсутні.
Враховуючи зазначене вище, якщо підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує працівнику, який перебував у відрядженні в межах України, витрати на найм житлового приміщення у розрахунку вартості одного місця (номера з ліжком, незалежно від його типу) у готелі за кожну добу такого проживання у межах граничних сум, затверджених Постановою №98, такі витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Лист №25705 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:
http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70478.html