За дев’ять місяців 2018 року органами ДФС у Дніпропетровській області забезпечено до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням ДУ Офісу ВПП ДФС та Дніпропетровської митниці ДФС) 68 млрд 866,8 млн грн, що на 15 млрд 5,2 млн грн перевищує показник відповідного періоду минулого року. Про це повідомила виконуюча обов’язки начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Оксана Томчук.

Так, до державного бюджету впродовж 3-х кварталів поточного року спрямовано 51 млрд 255,6 млн грн, що на 12 млрд 152,3 млн грн (або на 31,1 %) більше надходжень січня – вересня 2017 року.

До місцевих бюджетів за відповідний період забезпечено 17 млрд 611,2 млн гривень. Це на 2 млрд 852,9 млн грн (або на 19,3 %) більше фактичних надходжень 9-ти місяців минулого року.

Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування впродовж 3-х кварталів зібрано 9 млрд 812,4 млн грн, що перевищує минулорічні показники на 1 млрд 693,9 млн грн (або на 20,9 %).

 Виплата дивідендів нерезидентам: контрольована операція чи ні

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Державна фіскальна служби України у зв’язку з надходженням запитів платників податків стосовно впливу операцій з нарахування (виплати) дивідендів платником податку на прибуток на користь нерезидентів на об’єкт оподаткування податком на прибуток з метою визнання таких операцій контрольованими, керуючись листом Міністерства фінансів України від 26.09.2018                                  № 11420-10-10/25191 «Щодо застосування окремих положень Податкового кодексу України» (далі – лист Мінфіну № 25191), в якому Мінфін висловив свою позицію стосовно зазначеного питання, у листі від 27.09.2018 № 29993/7/99-99-15-02-02-17 «Про надання методологічної допомоги» (далі – лист ДФС України № 29993) повідомила наступне.

Відповідно до пп. 14.1.49 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від            02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) виплата дивідендів є розподіл частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Відповідно до пп. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Як визначено пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Дивіденди, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, включено до доходів нерезидентів із джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню відповідно до положень п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Так, згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, виплата платником податку на прибуток дивідендів у грошовій формі на користь нерезидента не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток такого платника.

Також зазначаємо, що віднесення операцій до контрольованих має на меті можливість проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки» із застосуванням методів встановлення такої відповідності, передбачених п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Оскільки жоден з методів не може бути застосований до господарської операції із виплати дивідендів платником податку на прибуток на користь нерезидента, а отже, не існує законодавчо визначеної можливості проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки», визнання зазначеної операції контрольованою та включення її до звіту про контрольовані операції не має сенсу.

Враховуючи наведене, операції з нарахування (виплати) дивідендів у грошовій формі платником податку на прибуток на користь нерезидентів не є контрольованими.

Якщо дивіденди на користь нерезидентів виплачуються у формі, відмінній від грошової, то відповідно до вимог пп. 57.1¹.2 п. 57.¹1 ст. 57 ПКУ до таких операцій застосовуються правила трансфертного ціноутворення у порядку, встановленому   ст. 39 ПКУ.

Листи Мінфіну № 25191 та ДФС України № 29993 розміщені на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням

http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73024.html

Зміни в оподаткуванні аліментів

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що 28.07.2018 набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року № 2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (далі – Закон № 2477).

Внесеними Законом № 2477 змінами у новій редакції викладено пп. 165.1.14    ст. 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Так, відповідно до нової редакції пп. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) з метою оподаткування ПДФО не включаються аліменти, що виплачуються платнику згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом.

Слід зазначити, що до внесених змін аліменти, що виплачувались нерезидентом, оподатковувались ПДФО.

Офіційне працевлаштування: розірвання трудового договору

з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома, що згідно із ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року               № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

10) призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду;

11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, роботодавцям необхідно додержуватись норм КЗпП. За порушення законодавства про працю передбачені штрафи.