Порядок оподаткування доходу, отриманого громадянином від продажу легкового автомобіля

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено статтею 173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не оподатковується (пункт 173.2 статті 173 Кодексу).
Однак, у випадку, якщо фізична особа продає або обмінює протягом звітного (податкового) року два та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, сума доходу підлягає оподаткуванню за ставкою 5% (пункт 173.1 статті 173 Кодексу).
Також Кодексом встановлено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами – нерезидентами, оподатковується за ставкою 18% (пункт 173.6 статті 173 Кодексу).
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку) (пункт 173.1 статті 173 Кодексу).
Відповідно положень Кодексу при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів.
Якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.
Наголошуємо, що у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна фізична особа (продавець) є відповідальною за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), відповідно самостійно визначає суму ПДФО і сплачує його до бюджету через банківські установи за місцем нотаріального посвідчення такого договору (пункт 173.4 статті 173 Кодексу).
Звертаємо увагу, що при нотаріальному посвідченні договорів продажу (обміну) майна, за якими був сплачений ПДФО, обов’язок щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи вважається виконаним і податкова декларація не подається. Зазначене передбачено пунктом 179.2 статті 179 Кодексу.
Також зазначаємо, що для цілей статті 173 Кодексу під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування (пункт 173.8 статті 173 Кодексу).

Доходи, при отриманні яких податкова декларація про майновий стан і доходи не подається

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями обов’язок платника податку на доходи фізичних осіб щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи (далі – Кодекс):

– від податкових агентів, які згідно з розділом IV. «Податок на доходи фізичних осіб» (далі – розділ) Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
– виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом;
– від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;
– у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;
– зазначені у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами розділу.

Про порядок застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що Державною фіскальною службою України у зв’язку з внесенням Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон №909) змін до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та надходженням численних звернень платників податку – суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства (далі – спеціальний режим оподаткування) щодо визначення відповідності сільськогосподарської продукції відповідному коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД у листі від 04.03.2016 №7892/7/99-99-19-03-02-17 «Про порядок застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ» (далі – лист ДФС №7892) надані роз’яснення з цього питання.
Законом №909, зокрема, внесено зміни до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, відповідно до яких у 2016 році у межах спеціального режиму оподаткування запроваджена часткова сплата сум податку на додану вартість (далі – ПДВ) до бюджету та на спеціальні рахунки. Розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та перерахуванню на спеціальні рахунки, залежить від виду сільськогосподарської продукції, що реалізується.
З метою визначення сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальні/поточні рахунки платників, суб’єкти спеціального режиму оподаткування суми податкових зобов’язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду визначають за кожним видом операцій.
Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначками «0121» – «0123», «0130» передбачено додаток 10 (ДС10).
З метою застосування пункту 209.2 і підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Кодексу, пунктом 209.19 статті 209 Кодексу визначено терміни «зернові культури», «технічні культури» та «продукція тваринництва».
Щодо визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД повідомляємо, що згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі – Закон №671) торгово-промислові палати мають право, зокрема:
– проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість;
– засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов’язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами у межах їх повноважень, є обов’язковими для застосування на усій території України (пункт 2 статті 11 Закону №671).
Крім того, відповідно до Закону України від 25.02.1994 №4038-XII «Про судову експертизу» (далі – Закон №4038) державні спеціалізовані установи (науково-дослідні інститути судових експертиз), визначені у статті 7 Закону №4038, на замовлення заявника можуть проводити експертні дослідження і обстеження, у тому числі товарознавчу експертизу.
Тому, у разі необхідності визначення відповідності власновиробленої сільськогосподарської продукції відповідному коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД для правильного відображення обсягів постачання таких товарів у податковій декларації з ПДВ та її додатках платник податку – суб’єкт спеціального режиму оподаткування має можливість отримати висновок від Торгово-промислової палати України (її регіональних відділень) або науково-дослідного інституту судових експертиз.
При цьому у разі, якщо платником податку – суб’єктом спеціального режиму оподаткування здійснюються операції з вивезення власновиробленої сільськогосподарської продукції за межі митної території України у митному режимі експорту, то, враховуючи статтю 69 Митного кодексу України, така продукція підлягає митному оформленню та класифікується митними органами ДФС шляхом визначення кодів відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Рішення митних органів ДФС щодо класифікації товарів для митних цілей є  обов’язковими. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають виключно інформаційний або довідковий характер.
Лист №7892 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:
http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/66959….

Затверджено порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє наступне.
Міністерством фінансів України наказом від 16.01.2016 №6, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323 (далі – Наказ №6), затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі – Порядок №6) .
Наказ №6 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 26.02.2016 (опубліковано в офіційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 26.02.2016 №14).
Зазначеним Наказом скасовано накази Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №450 та від 14.01.2014 №12.
Порядком №6, зокрема, передбачено, що:
– у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу (пункт 4 Порядку №6);
– повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; помилкової сплати податкових зобов’язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719 (пункти 5 та 6 Порядку №6);
– заява може залишитись без задоволення у випадках: невідповідності заяви формі, визначеній у додатку 1 до Порядку №6; недостовірності викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявності у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причини відмови (пункт 7 Порядку №6).
Відповідно до пункту 3 Порядку №6 рахунок 3719 це відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.