ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ГУ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ІНФОРМУЄ!

Внесено зміни щодо визначення оціночної вартості майна

Шевченківське управління інформує, що 01.12.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 971 (далі – Постанова № 971), яка внесла зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 «Деякі питання реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна».

Зміни, внесені Постановою № 971, прийняті з метою підвищення якості оціночних послуг у випадках визначення оціночної вартості майна, передбачених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), зокрема ст. 172 «Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна» ПКУ, та приведення нормативних актів у відповідність до вимог прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».

Постанову № 971 опублковано у офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 01.12.2018 № 227.

Стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ:

строк давності не застосовується

Шевченківське управління звертає увагу, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) до платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум ЄСВ, а починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, – у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум ЄСВ.

На суму недоїмки платнику ЄСВ нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати ЄСВ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Розрахунок фінансових санкцій здійснюється на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Підставою для прийняття відповідного рішення щодо нарахування пені та застосування штрафних санкцій є акт документальної перевірки платника ЄСВ.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені складається за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449).

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів (далі – рішення), передбачених, зокрема, пунктами 2 та 5 розділу VІІ Інструкції № 449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику ЄСВ у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника ЄСВ, банку чи фізичній особі – платнику ЄСВ. Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються у журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 19 до Інструкції № 449.

Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника ЄСВ під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування з повідомленням про вручення.

Якщо платник ЄСВ на день надсилання йому органом доходів і зборів рішення не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата. У разі, коли неможливо вручити платнику ЄСВ рішення поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника ЄСВ за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника ЄСВ прийняти рішення, таке рішення вважається врученим платнику ЄСВ у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Рішення контролюючого органу є виконавчим документом. У разі, якщо платник ЄСВ чи банк отримали рішення і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти календарних днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний контролюючий орган про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VІ Інструкції № 449.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.

Вищевказані норми визначені розділом VІI Інструкції № 449.

Бюджетне відшкодування ПДВ: деякі особливості

заповнення податкової декларації з ПДВ

Шевченківське управління нагадує, що платники ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у п. 200.11 ст. 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ (п. 200.10 ст. 200 ПКУ).

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, із змінами і доповненнями (далі Порядок – № 21) визначено, що у складі податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації).

Сума від’ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент подання декларації (рядок 19 – рядок 19.1), з рядка 20 декларації:

► зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) (відображається у рядку 20.1 декларації);

► підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2 декларації):

– на рахунок платника ПДВ у банку (відображається у рядку 20.2.1 декларації)

– та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2 декларації).

Залишок від’ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 – рядок 20.1 – рядок 20.2) відображається у рядку 20.3 декларації «Сума від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

У разі, коли платник ПДВ бажає змінити задекларовану суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку або зарахувати у зменшення суми податкового боргу, то це не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку.

Отже, суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

Сума від’ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у категорії 101.25 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua.

Виправлення помилки, яку виявлено у поданій раніше фінансовій звітності

Шевченківське управління повідомляє, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Звіт) та їх невід’ємною частиною (п. 46.2 ст. 46 ПКУ).

Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин.

Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються. (частина шоста ст. 14 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями).

Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137 із змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 6).

Пунктом 4 П(С)БО 6 визначено, що виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5 П(С)БО 6).

Крім того, відповідно до п. 20 П(С)БО 6 у примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, зокрема, зміст і суму помилки, статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації.

Отже, у разі виявлення помилок у фінансовій звітності, яка є додатком до Декларації (Звіту) та їх невід’ємною частиною, платнику податків необхідно подати виправлену фінансову звітність разом з уточнюючою Декларацією (Звітом).

Реалізація і захист прав людини набуває важливого значення у сфері податкових відносин

Одним із основних принципів діяльності органів Державної фіскальної служби в Україні є забезпечення додержання прав людини та можливості їх реалізації, а також гарантування законності та правопорядку у системі оподаткування. Таким чином, реалізація і захист прав людини та правозахисна діяльність набуває особливо важливого значення у сфері податкових відносин.

«Ефективність захисту прав платників податків визначається статтями 6, 8, 13 і 19 Конституції України, що забезпечує належний захист їх прав.

Водночас, статтею 67 Конституції України чітко визначено обов’язок кожного громадянина України сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законами України.

Конституцією України передбачено право кожної людини і громадянина захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 41).

Крім того, стаття 56 Конституції України регламентує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень», – зазначив начальник юридичного управління Олег Басан.

Передбачені основним законом права та гарантії поширюються на сферу податкових правовідносин. Податкового кодексу України визначає права платників податків та механізми їх захисту, зокрема, право платників податків безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю (стаття 17).

Податковий календар на 14 грудня 2018 року

Шевченківське управління доводить до відома платників, що

п’ятниця, 14 грудня 2018 року, останній день подання:

– заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування з I кварталу 2019 року та розрахунку доходу за попередній календарний рік.

Внесено зміни до Податкового кодексу України щодо

покращення адміністрування окремих податків і зборів

Шевченківське управління звертає увагу платників, що 12.12.2018 в офіційному виданні «Голос України» № 237-238 опубліковано Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628).

Законом № 2628, зокрема, передбачається збільшення ставок акцизного податку на тютюнові вироби, податку на викид двоокису вуглецю, вдосконалення електронної системи контролю за обігом палива, а також зміни в оподаткуванні податком на додану вартість закордонних посилок.

Більшість норм Закону № 2628 набирають чинності з 01.01.2019.

Термін зберігання документів, пов’язаних з

обчисленням та сплатою податків і зборів

Шевченківське управління повідомляє, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1 095 днів (2 555 днів – для документів, необхідних для здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання – з передбаченого Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менш 1 095 днів (2 555 днів – для контролю за трансфертним ціноутворенням) з дня подання податкової звітності.

Отже, документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, повинні зберігатися 1 095 днів, а документи, необхідні для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням зберігаються 2 555 днів.

Після закінчення строків зберігання документів суб’єкт господарювання, в установленому законодавством порядку, передає їх до архіву.

Норми передбачені п. 44.1, п. 44.3, п. 44.4 ст. 44 ПКУ.

Нагадування платникам ЄСВ про обов’язкові реквізити,

які зазначаються у Звіті з ЄСВ

Шевченківське управління нагадує, що процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Звіт з ЄСВ) до органів ДФС визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами (далі – Порядок).

Зокрема, п. 6 розділу ІІ Порядку передбачено обов’язкові реквізити, які мають зазначатися у звітності з ЄСВ:

■ тип форми («додаткова», «початкова», «ліквідаційна», «скасовуюча», «призначення пенсії»);

■ звітний період, за який подається Звіт з ЄСВ;

■ повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»;

■ код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);

■ код основного виду економічної діяльності;

■ клас професійного ризику виробництва (у разі подання Звіту з ЄСВ за період до 01 січня 2016 року);

■ місцезнаходження (місце проживання) страхувальника;

■ код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт з ЄСВ;

■ дата подання Звіту з ЄСВ;

■ ініціали, прізвища, податкові номери або серії та номери паспортів посадових осіб страхувальника;

■ середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності);

■ кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності);

■ облікова кількість штатних працівників (за наявності);

■ кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності);

■ підписи страхувальника – фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

Зазначені реквізити мають бути обов’язково заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту з ЄСВ, де вони передбачені.

Звертаємо увагу, що електронна форма Звіту з ЄСВ, яка подається на електронних носіях, має бути ідентичною Звіту з ЄСВ на паперових носіях.

Звіт з ЄСВ страхувальником має подаватися у повному обсязі. Звіт з ЄСВ, складений з порушенням вимог Порядку, у тому числі без обов’язкових реквізитів, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом з ЄСВ і вважається таким, що не подавався.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт з ЄСВ, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Змінили адміністративний район –

номер рахунка у системі електронного адміністрування ПДВ не змінюється

Шевченківське управління інформує, що електронні рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються виключно на підставі реєстру платників ПДВ, який ДФС надсилає Державній казначейській службі України не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником ПДВ.

У такому реєстрі зазначається, зокрема індивідуальний податковий номер платника ПДВ та дата реєстрації його платником податку (п. 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 569)).

Пунктом 7 Порядку № 569 визначено, що у разі анулювання реєстрації платника ПДВ залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Новий електронний рахунок відкривається у разі повторної реєстрації особи платником ПДВ (п. 8 Порядку № 569).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 із змінами, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення № 1130), перереєстрація платника ПДВ проводиться у разі зміни даних про платника ПДВ, зокрема зміни місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов’язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених п.п. 1 п. 3.15 розділу III Положення № 1130.

У разі перереєстрації дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а тому при перереєстрації платника ПДВ, пов’язаної зі зміною адміністративного району, статус платника ПДВ зберігається з дати його реєстрації платником ПДВ (п. 4.2 розділу IV Положення № 1130).

Отже, у випадку перереєстрації платника ПДВ, пов’язаною зі зміною адміністративного району, номер рахунка у системі електронного адміністрування ПДВ не змінюється.

Право на отримання «підвищеної» податкової соціальної пільги

Порядок надання податкових соціальних пільг (далі – ПСП) встановлений статтею 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно з нормами підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Платники ПДФО, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліди І або ІІ групи, у тому числі з дитинства, учасники бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни мають право на «підвищену» ПСП у розмірі 150 відсотків суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 ПКУ (у 2018 році – 1 321,50 грн).

Про наявність такого права необхідно зазначити у заяві про застосування ПСП, до якої додати відповідні підтверджуючі документи. Перелік таких документів та порядок їх подання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227.

Податковий календар на 17 грудня 2018 року

Шевченківське управління доводить до відома платників, що

понеділок, 17 грудня 2018 року, останній день подання:

– звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма № ЗВР-1) за листопад 2018 року.

Оприлюднено Закон України «Про Державний бюджет на 2019 рік»

Шевченківське управління повідомляє, що 12.12.2018 у офіційному виданні «Голос України» № 237-238 опубліковано Закон України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (далі – Закон № 2629).

Основні показники та мінімуми, які закладено Законом № 2629:

► статтею 7 встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі:

– з 1 січня 2019 року – 1 853 гривні;

– з 1 липня – 1 936 гривень;

– з 1 грудня – 2 027 гривень;

● для основних соціальних і демографічних груп населення:

■ дітей віком до 6 років:

– з 1 січня 2019 року – 1 626 гривень;

– з 1 липня – 1 699 гривень;

– з 1 грудня – 1 779 гривень;

■ дітей віком від 6 до 18 років:

– з 1 січня 2019 року – 2 027 гривень,

– з 1 липня – 2 118 гривень,

– з 1 грудня – 2 218 гривень;

■ працездатних осіб:

– з 1 січня 2019 року – 1 921 гривня,

– з 1 липня – 2 007 гривень,

– з 1 грудня – 2 102 гривні;

■ осіб, які втратили працездатність:

– з 1 січня 2019 року – 1 497 гривень;

– з 1 липня – 1 564 гривні;

– з 1 грудня – 1 638 гривень;

► статтею 8 встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату:

– у місячному розмірі: з 1 січня – 4 173 гривні;

– у погодинному розмірі: з 1 січня – 25,13 гривні.

Слід зауважити, що прожитковий мінімум працездатної особи впливає, зокрема, на розрахунок:

 єдиного податку для платників 1 групи;

 базової податкової соціальної пільги (застосовується при розрахунку податку на доходи фізичних осіб)

 граничної суми доходу для отримання податкової соціальної пільги.

Мінімальна заробітна плата впливає, зокрема, на:

 розрахунок єдиного податку для платників 2 групи;

 розмір добових по Україні відповідно до Податкового кодексу України;

 збір за місця для паркування транспортних засобів;

 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

 штрафи за неподання звіту про контрольовані операції;

 розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

 штрафи за порушення законодавства про працю.

Важлива інформація для платників ПДВ

Шевченківське управління інформує про наступне.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» із змінами встановлено, що частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників ПДВ податкових накладних та/або розрахунків коригування та їх реєстрація або зупинення реєстрації (далі – операційний день), триває у робочі дні з 8-ї до 20-ї години.

Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Єдиного реєстру податкових накладних, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків.

Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Переваги офіційного працевлаштування

Шевченківське управління звертає увагу, що соціальний захист сьогодні та пенсійне забезпечення у майбутньому залежить, насамперед, від свідомої громадської позиції самих працюючих. Перш ніж погодитись на пропозицію одержувати заробітну плату «у конверті», варто замислитися над перевагами офіційного працевлаштування.

Так, після офіційного укладення трудового договору працівник відповідно до вимог Кодекса законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) користується такими правами:

► на гарантований розмір заробітної плати, у тому числі на доплати, надбавки й заохочувальні виплати;

► на відпустку (основну, додаткову та без збереження заробітної плати, відпустку у звя’зку з вагітністю та пологами);

► на скорочений робочий час, на вихідні і св’яткові дні;

► на оплату лікарняного, на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці;

► на допомогу у зв’язку з безробіттям;

► на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

► на зарахування стажу роботи.

Офіційне укладення трудового договору захищає найманого працівника у разі, якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, відмовляється оплатити виконану роботу, не додержується інших своїх зобов’язань. У таких випадках трудові спори між найманим працівником і роботодавцем розглядаються у судовому порядку.

Нагадуємо, що за кожного неоформленого працівника, якого допустили до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС юридичні та фізичні особи – підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафних санкцій, а саме: відповідно до ст. 265 КЗпП – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення (у 2018 році – 111 690 грн).

Також застосовується адміністративна відповідальність до керівника, а саме: відповідно до частини 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X із змінами та доповненнями – від 500 до 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у 2018 році – від 8500 до 17 000 грн).

Отже, тільки офіційне оформленння трудових відносин є гарантією соціального захисту найманих працівників, а для роботодавців – запорукою процвітання бізнесу.

Пільги для мобілізованих фізичних осіб – підприємців

Відповідно до пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність – призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку.

Якщо зазначені особи мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.

Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації, без нарахування штрафних і фінансових санкцій.

До уваги платників!

Залишилося менше місяця, щоб отримати податкову знижку за 2017 рік!

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Зокрема, відповідно до статті 166 ПКУ податкова знижка надається, якщо фізичною особою протягом звітного року понесені витрати, пов’язані зі сплатою за навчання в вищих та професійно-технічних навчальних закладах, внесками на благодійність, відсотками за іпотечним кредитом, витратами на переобладнання машин під біопаливо, витратами на отримання доступного житла за державними програмами тощо.

Для отримання податкової знижки за результатами 2017 року фізичній особі необхідно подати податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 зі змінами, за місцем своєї реєстрації по 31 грудня 2018 року включно.

Звертаємо увагу, що у разі, якщо платник податку до кінця року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки, таке право на наступний податковий рік не переноситься.