Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську інформує

Пенсійне забезпечення державних службовців

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі – Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі – Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
У пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачене право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
На призначенні пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-XII), можуть розраховувати дві категорії осіб:
державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (1 травня 2016 року) мають не менше як 10 років     стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
особи, які на момент набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Слід зазначити, що статтею 25 Закону № 3723-XII визначено сім категорій державних службовців, залежно від яких встановлювалися ранги державних службовців.
Якщо у статті 25 Закону № 3723-XII не визначений певний державний орган, посади у якому віднесені до відповідних категорій посад державної служби, при визначенні права особи на пенсію державного службовця слід керуватися нормативно-правовими актами (постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України), за якими у подальшому такі посади були віднесені до посад державної служби.
При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889-VIII слід керуватися записами у трудовій книжці, а у деяких випадках – з долученням інших документів, аналізувати відповідність займаної особою посади посадам, визначеним у статті 25 Закону № 3723-XII та в актах Кабінету Міністрів України. Основним критерієм, за яким слід визначати можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі – Порядок), то в пункті 4 Порядку зазначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, у якій визначені посади, робота на яких зараховується до стажу державної служби, що дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Стаття 46 Закону № 889-VIII та Порядок не застосовуються при визначенні стажу, який дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, особам, які з урахуванням вимог, визначених у пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII мають право на їх призначення, призначаються за умови досягнення пенсійного віку для
чоловіків – 62 роки, для жінок – віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та за наявності страхового стажу для чоловіків – 35, для жінок – ЗО років.
До досягнення 62-річного віку право на пенсію за віком мають державні службовці – чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення:
60 років – які народилися по 31 грудня 1952 року;
60 років 6 місяців – з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
61 року – з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
61 року 6 місяців – з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Пенсія державним службовцям призначається у роз­мірі 60% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соці­альне страхування, а особам, які на дату звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60% заробітної плати працюючого державно­го службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було спла­чено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Оскільки у Законі № 889-VШ (стаття 50) змінено механізми визначення заробітної плати державних службовців, підстави для застосування
нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, під час визначення заробітної плати для обчислення пенсій відповідно до статті  37 Закону № 3723-ХІІ, немає.
Слід зазначити, що пенсія відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ призначається незалежно від факту роботи, в тому числі на державній службі.
Проте слід враховувати порядок виплати пенсій, чин­ний по 31.12.2016, згідно з яким пенсії у період роботи, зокрема, на посадах та на умовах, передбачених закона­ми України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», не виплачуються.
У період роботи на інших посадах/роботах пенсія, роз­мір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму вста­новленого для осіб, що втратили працездатність, ви­плачується у розмірі 85% призначеного розміру але не менше 150% прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Зазначенні вище обмеження щодо виплати пенсій не за­стосовуються до інвалідів І та ІІ групи, Інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширю­ється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, визначених у пункті З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих ак­тів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року.