У Дніпропетровській області з початку року офіційно працевлаштовано більше 9 тисяч осіб

За вісім місяців 2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області видано 9046 ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами (взагалі станом на 1 вересня поточного року діє 12504 ліцензії).

Крім того, ведеться систематичний контроль за своєчасністю щоквартальної сплати суб’єктами господарювання за ліцензії на право роздрібної торгівлі. Так, з початку 2016 року призупинено дію 1469 ліцензій за несвоєчасну сплату чергового платежу

Слід зазначити, що за вісім місяців поточного року, за порушення законодавства в частині продажу алкогольних та тютюнових виробів анульовано 1285 ліцензій, у тому числі 33 ліцензії за порушення законодавства в частині продажу зазначених товарів особам, які не досягли 18 років.

Про оподаткування податком на доходи фізичних осіб пасивних доходів

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що оподаткування пасивних доходів податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) регламентується пунктом 167.5 статті 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс).

Так, відповідно до пункту 167.5 Кодексу ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

– 18% – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (підпункт 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 Кодексу);

– 5% – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (підпункт 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Кодексу).

У розділі IV «Податок на доходи фізичних осіб» термін «пасивні доходи» означає такі доходи (підпункт 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 Кодексу):

– проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

– проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках;

– інші проценти (у тому числі дисконтні доходи);

– процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

– плата (відсотки), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;

– дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;

– дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

– відсотки (дисконт), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

– дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку у результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

– інвестиційний прибуток, включаючи прибуток від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти;

– роялті;

– дивіденди.

Об’єкти оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що порядок адміністрування податку на майно, відмінне від земельної ділянки, (далі – податок на майно) визначено статтею 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс).

Відповідно до пункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу об’єктом оподаткування податком на майно є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Визначення об’єктів житлової нерухомості надані у підпункті 14.1.129, а об’єктів нежитлової нерухомості у підпункті 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Так, об’єкти житлової нерухомості це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи (підпункт 14.1.129.1 п.п.14.1.129 п.14.1 статті 14 Кодексу):

а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

Садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (підпункт 14.1.129.2 п.п.14.1.129 п.14.1 статті 14 Кодексу).

Дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (14.1.129.3 п.п.14.1.129 п.14.1 статті 14 Кодексу).

Об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють (підпункт 14.1.129¹ п.14.1 ст.14 Кодексу):

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

До уваги декларантів і митних брокерів: щодо коду документа!

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що у зв’язку зі зверненнями суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Державною фіскальною службою України у листі від 13.09.2016 №30393/7/99-99-18-02-01-17 (далі – лист ДФС №30393) повідомила наступне.

При декларуванні упаковок, етикеток, марок акцизного податку та інших подібних товарів, що ввозяться у митному режимі тимчасового ввезення на безоплатній основі на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо комерційної операції та у подальшому будуть вивезені за межі митної території України разом з відповідними товарами, переміщення яких є комерційною операцією, відомості про відповідний зовнішньоекономічний договір (контракт), умовами якого передбачені комерційна операція щодо основних товарів та безоплатне переміщення таких інших товарів, вносяться до графи 44 митної декларації під кодом документа «4000» «Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт)» відповідно до Класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» з внесеними змінами та доповненнями.

При вивезенні таких товарів разом з товарами, переміщення яких є торговою операцією, відомості про відповідні договори (контракти) зазначаються у загальному порядку.

Лист №30393 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:

http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/listi/69680.html

Який порядок сплати податку на прибуток у поточному році підприємствами, які з 1 січня поточного року або пізніше переходять зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування?

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє наступне.

Відповідно до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на прибуток підприємств.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку третьої групи здійснюється у порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 – 298.2.3 ст.298 Кодексу (п.298.2 ст.298 Кодексу).

Зокрема, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п.298.2.2 п.298.2 ст.298 Кодексу).

Згідно з п.294.1 ст.294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року (п.294.2 ст.294 Кодексу).

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п.137.5 ст.137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п.137.4 ст.137 Кодексу).

Поряд з цим, пунктом 137.5 ст.137 Кодексу визначено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З урахуванням зазначеного, платники єдиного податку, які з 1 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п.137.5 ст.137 Кодексу.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 102.12 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».