УСЗН Шевченкiвської районної у місті Дніпрі ради

Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради зауважує, що домовленості й зобов’язання, передбачені Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні, план заходів якої затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1044-р “Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні”, направлені на забезпечення створення робочих місць з гідними та безпечними умовами праці, відповідним рівнем оплати праці, що дасть можливість зберегти трудовий потенціал України й зменшити трудову міграцію, забезпечити економічне зростання, при здійсненні системних реформ в економіці.

Положення Угоди є обов’язковими для врахування суб’єктами, що перебувають у сфері дії Сторін, у тому числі під час розроблення та укладення галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів.

В ході трудових відносин, керівники підприємств, установ та організацій не повинні допускати обмеження трудових прав та соціально-економічних інтересів працівників, погіршення умов праці, безпідставного скорочення їх чисельності, масового звільнення, без вживання заходів для їх зайнятості. Сторони мають будувати свої взаємовідносини відповідно до чинного законодавства України, Генеральної угоди, Галузевої Угоди з метою забезпечення справедливого розподілу результатів праці, реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати і її достатній рівень, задоволення потреб працівників на рівні вище за державні соціальні стандарти і соціальні гарантії, захисту споживчої вартості доходів працівників та спрямовувати свою діяльність на створення умов для забезпечення стабільної та ефективної роботи організацій.

Згідно розділу IV Закону України “Про оплату праці”, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно домовленостей Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні:

• темпи зростання середньої заробітної плати на підприємствах, організаціях небюджетної сфери усіх форм власності, де її розмір є меншим ніж 1,5 мінімальні заробітні плати, мають бути вищими, ніж прогнозний індекс споживчих цін на відповідний рік,

• темпи зростання середньої заробітної плати на підприємствах, організаціях небюджетної сфери усіх форм власності, де її розмір перевищує 3 (три) мінімальні заробітні плати, визначаються галузевими угодами з дотриманням гарантій, встановлених чинним законодавством.

Конкретний розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих, територіальних угодах і колективних договорах. При цьому, розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму робочого часу у нормальних умовах праці повинен перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом.

При застосуванні на підприємствах, організаціях небюджетної сфери усіх форм власності, альтернативних систем оплати праці (безтарифної, грейдової та ін.) встановлювати нижню межу оплати за кваліфіковану працю не нижче розміру тарифної ставки робітника І розряду в небюджетній сфері. До розробки та впровадження систем оплати праці на підприємствах в обов’язковому порядку залучати представників профспілок.

Протягом дії Угоди шляхом підвищення заробітної плати щороку зменшувати не менш ніж на 3 % частку працівників, які отримують заробітну плату нижче за 2 мінімальні заробітні плати, та не менш ніж на 2 % збільшувати частку працівників, які отримують заробітну плату вище, ніж 4 мінімальні заробітні плати.

Також звертаємо увагу, що роботодавці повинні забезпечувати своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та додержуватись законодавства про охорону праці, створювати безпечні і нешкідливі умови праці, належні виробничі та санітарно-побутові умови, забезпечувати працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту; реалізувати права громадян у сфері охорони здоров’я, відновленні професійного здоров’я, медико-соціальної допомоги.

В напрямку охорони праці керівники підприємств, установ та організацій повинні спрямовувати кошти на охорону праці в обсязі не менше законодавчо встановленого мінімального рівня витрат на охорону праці, визначених відповідною колективною угодою або договором. Впроваджувати прогресивні технології, досягнення науки і техніки з охорони праці, засоби механізації, автоматизації та роботизації ділянок виробництва з важкими та шкідливими умовами праці з метою зменшення негативної дії шкідливих факторів на працівників та попередження професійних захворювань.

Запроваджувати скорочену тривалість робочого часу (із збереженням заробітної плати) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, без зменшення оплати праці.

При складанні колективних договорів слід також приділяти увагу питанням соціальному захисту ветеранів праці та людей похилого віку відповідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, зокрема з урахуванням норм статті 18, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу у виробничому середовищі та недопущення випадків дискримінації працівників із такими захворюваннями, соціального захисту та обов’язкового соціального страхування на випадок інфікування ВІЛ-інфекцією з урахуванням потреб працівників у контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу, відповідно до Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, затвердженої Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII.

Додатково нагадуємо роботодавцям про заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу вагітних жінок, матерів, що мають немовлят або дітей з інвалідністю, ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД працівників, осіб перед пенсійного або пенсійного віку та іншим категоріям громадян, яким Конституцією України, Кодексом Законів про Працю України гарантовано забезпечення права на працю, оскільки такі дії пов’язані з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в ст.2 Загальної декларації прав людини і закріпленого в ст.21 Конституції України.