ВІРА В ЩИРУ Й НЕЗРАДЛИВУ КРАЇНУ

23.11.2016 р. ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради віддали пошану Дню пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій (26.22) та Дню Гідності та Свободи  України (21.11).

Перша частина заходу.

Захід  розпочався розповіддю про голодомор в Україні (Ольга Денисенко, Тетяна Казмирук, Зінаїда Грицюк, Елеонор Штайнц):

«Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його частково мали об’єктивний характер – посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України.

З квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…

Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищій у 5-6 разів. У Донбасі – у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.»

Доповнили Маргарита Кальмус та Лія Родіонова – свідки голодомору в нашій області. Тетяна Казмирук зачитала власний вірш «Голодомор», присвячений своїй бабусі, яка жила в с. Скубії на Полтавщині:

ГОЛОДОМОР

Світлій пам’яті моєї бабусі
Катерині Пилипівні Скубій.

Стоїть бабуся Катерина.
В життям покручених руках
Тримає спечену хлібину,
Стікають сльозі по щоках.

Вона згадала тридцять третій:
Без листя липи й берестки,
В могилі син її Терентій
І ледь живі лежать батьки.

Неначе небо – й те голодне,
І до землі схилився тин.
Кругом чуже усе, холодне,
Та півсела пустих хатин.

Взяла тепленький ще шматочок,
Прикрила ніжно рушником
Й пішла тихенько в свій садочок,
Де вся рідня лежить рядком.

Старенька стала на коліна,
До неба очі підвела…
– Вставай же вся моя родино,
Я хліб свіженький принесла!..
…………
Ніхто не змусить Україну
Пустити роки в забуття,
Які поклали в домовину
Народ, що так любив життя…

Друга частина заходу.

День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але згодом був скасований. Саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Затамувавши подих, присутні слухали Духовний гімн України – «Боже, Великий, Єдиний» М.Лисенка на вірші О.Кониського у виконанні Віри Бондар і Антоніни Коваленко.

Українську народну пісню “Ніч яка місячна” та “Летять, ніби чайки” (Музика: Юдіф Рожавська Вірші: Лада Рева) виконали Олександр Янковський і Людмила Бєланова (відповідно).

Тріо солістів ансамблю “Горобинка” Людмила Бєланова, Ольга Денисенко та Катерина Мавдюк заспівали актуалізований переклад Віктора Леві (Левко Вітер) пісні “Огоньок” – «Вогник». Дует Антоніни Коваленко і Катерини Мавдюк виконав пісню «Коли цвіли сади» в перекладі Віктора Леві.

Захід завершив ансамбль «Горобинка» піснями «Думи мої, думи мої» М.Лисенка на вірші Т.Г.Шевченка,  «Вулиця моя» (переклад Віктора Леві) і «Розквітай, Україно» Оксани Резанової на вірші незабутнього Героя нашого міста Миколи Потійка.

Ми все пам’ятаємо. Дай, Боже, миру Україні! Розквітай, Батьківщино!

Слава Україні! Героям Слава!

 

Олена Швець-Васіна,

організатор культурно-дозвіллєвої роботи територіального центру

соціального обслуговування (надання соціальних послуг)

Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради