Внесено зміни щодо визначення оціночної вартості майна
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує, що 01.12.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 971 (далі – Постанова № 971), яка внесла зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 «Деякі питання реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна».
Зміни, внесені Постановою № 971, прийняті з метою підвищення якості оціночних послуг у випадках визначення оціночної вартості майна, передбачених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), зокрема ст. 172 «Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна» ПКУ, та приведення нормативних актів у відповідність до вимог прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».
Постанову № 971 опублковано у офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 01.12.2018 № 227.
Стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ:
строк давності не застосовується
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) до платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум ЄСВ, а починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, – у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум ЄСВ.
На суму недоїмки платнику ЄСВ нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати ЄСВ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Розрахунок фінансових санкцій здійснюється на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Підставою для прийняття відповідного рішення щодо нарахування пені та застосування штрафних санкцій є акт документальної перевірки платника ЄСВ.
Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені складається за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449).
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів (далі – рішення), передбачених, зокрема, пунктами 2 та 5 розділу VІІ Інструкції № 449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику ЄСВ у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника ЄСВ, банку чи фізичній особі – платнику ЄСВ. Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються у журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 19 до Інструкції № 449.
Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника ЄСВ під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування з повідомленням про вручення.
Якщо платник ЄСВ на день надсилання йому органом доходів і зборів рішення не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата. У разі, коли неможливо вручити платнику ЄСВ рішення поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника ЄСВ за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника ЄСВ прийняти рішення, таке рішення вважається врученим платнику ЄСВ у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Рішення контролюючого органу є виконавчим документом. У разі, якщо платник ЄСВ чи банк отримали рішення і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти календарних днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний контролюючий орган про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VІ Інструкції № 449.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.
Вищевказані норми визначені розділом VІI Інструкції № 449.
Бюджетне відшкодування ПДВ: деякі особливості
заповнення податкової декларації з ПДВ
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що платники ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у п. 200.11 ст. 200 ПКУ, що проводяться відповідно до ПКУ (п. 200.10 ст. 200 ПКУ).
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, із змінами і доповненнями (далі Порядок – № 21) визначено, що у складі податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації).
Сума від’ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент подання декларації (рядок 19 – рядок 19.1), з рядка 20 декларації:
► зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) (відображається у рядку 20.1 декларації);
► підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2 декларації):
– на рахунок платника ПДВ у банку (відображається у рядку 20.2.1 декларації)
– та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2 декларації).
Залишок від’ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 – рядок 20.1 – рядок 20.2) відображається у рядку 20.3 декларації «Сума від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».
Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
У разі, коли платник ПДВ бажає змінити задекларовану суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку або зарахувати у зменшення суми податкового боргу, то це не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку.
Отже, суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.
Сума від’ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.
Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у категорії 101.25 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua.
Виправлення помилки, яку виявлено у поданій раніше фінансовій звітності
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Звіт) та їх невід’ємною частиною (п. 46.2 ст. 46 ПКУ).
Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин.
Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються. (частина шоста ст. 14 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями).
Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137 із змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 6).
Пунктом 4 П(С)БО 6 визначено, що виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5 П(С)БО 6).
Крім того, відповідно до п. 20 П(С)БО 6 у примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, зокрема, зміст і суму помилки, статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації.
Отже, у разі виявлення помилок у фінансовій звітності, яка є додатком до Декларації (Звіту) та їх невід’ємною частиною, платнику податків необхідно подати виправлену фінансову звітність разом з уточнюючою Декларацією (Звітом).
Реалізація і захист прав людини набуває важливого значення у сфері податкових відносин
Одним із основних принципів діяльності органів Державної фіскальної служби в Україні є забезпечення додержання прав людини та можливості їх реалізації, а також гарантування законності та правопорядку у системі оподаткування. Таким чином, реалізація і захист прав людини та правозахисна діяльність набуває особливо важливого значення у сфері податкових відносин.
«Ефективність захисту прав платників податків визначається статтями 6, 8, 13 і 19 Конституції України, що забезпечує належний захист їх прав.
Водночас, статтею 67 Конституції України чітко визначено обов’язок кожного громадянина України сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законами України.
Конституцією України передбачено право кожної людини і громадянина захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 41).
Крім того, стаття 56 Конституції України регламентує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень», – зазначив начальник юридичного управління Олег Басан.
Передбачені основним законом права та гарантії поширюються на сферу податкових правовідносин. Податкового кодексу України визначає права платників податків та механізми їх захисту, зокрема, право платників податків безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю (стаття 17).