З 01.01.2021 запроваджується єдина звітність з єдиного внеску і ПДФО

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома, що 25.09.2019 в офіційному виданні «Голос України» № 183 опубліковано закони України від 19 вересня 2019 року № 115-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 115).

Зазначені закони запроваджують єдину звітність з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО).

Так, зокрема, згідно з нормами Закону № 115 платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску у розмірах, визначених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), у складі звітності з ПДФО (єдиного податку) до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з ПДФО (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Також, відповідно до змін, внесених Законом № 115, обмін інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушення законодавства про працю, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в порядку, затвердженому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Крім того, Законом № 115 до ст. 25 Закону № 2464 додано норми, відповідно до яких за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з ПДФО (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 ПКУ.

Закон № 115 набере чинності з 01.01.2021.

Роботодавець компенсує працівникові суму турзбору, включену до вартості його проживання у відрядженні: оподаткування ПДФО

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що порядок справляння туристичного збору (далі – збір) визначено ст. 268 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Підпунктом 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 ПКУ встановлено, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ.

Водночас, не можуть бути платниками збору особи, визначені п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме резиденти – фізичні особи, які мають місце проживання в Україні та які прибули у відрядження (п.п. «б» п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) не включаються, зокрема кошти, отримані платником ПДФО на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Не є доходом платника ПДФО – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, зокрема на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат (п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).

Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема у вигляді рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання тощо.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника ПДФО за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції № 59 підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 із змінами (далі – Постанова № 98), витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат. Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Згідно з п. 8 розділу II Інструкції № 59 відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість, зокрема, за найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО включається дохід, отриманий платником ПДФО як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема, у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника ПДФО, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Отже, у разі якщо юридичною особою (роботодавцем) здійснюється відшкодування суми збору, сплаченого фізичною особою (працівником) під час відрядження у межах України за найм житлового приміщення, то сума такого відшкодування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО на загальних підставах.

Оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів авіаційним транспортом

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів авіаційним транспортом згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 186.2 ст. 186 ПКУ місцем постачання послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачання продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, є місце фактичного їх постачання.

Згідно із п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПКУ операції з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за ставкою 0 %.

Для цілей п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Про одиниці виміру у Звіті про обсяги придбання

та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що форма Звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (далі – Звіт № 1-ОА) та Порядок заповнення форми звіту № 1-ОА (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 із змінами та доповненнями.

Пунктом 1 розділу І Порядку встановлено, що Звіт № 1-ОА подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДПС за основним місцем обліку в електронній формі.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку одиницею виміру, яка застосовується при складанні Звіту № 1-ОА є декалітри (дал).

Звіт № 1-ОА складається з трьох розділів.

У графах 3-13 розділу І «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», у графі 5 розділу II «Перелік контрагентів, у яких здійснювалося придбання алкогольних напоїв» та у розділі ІІІ «Перелік контрагентів, яким здійснювалася реалізація алкогольних напоїв» Звіт № 1-ОА має формат даних до 3 знаків включно після коми.

Декларування інвестиційного прибутку фізичною особою

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.

Інвестиційний прибуток (дохід), отриманий фізичною особою – резидентом від продажу іншій фізичній особі корпоративних прав у вигляді частки статутного капіталу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку.

Нормами п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим фізичною особою від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 ПКУ (крім операцій з деривативами).

При цьому, фізичній особі, яка отримує інвестиційний прибуток, необхідно подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація).

Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), отриманих від операцій з інвестиційними активами, здійснюється у Додатку 1 до Декларації.

Слід зазначити, що податкова Декларація подається до контролюючого органу за місцем реєстрації фізичної особи за базовий звітний період, що дорівнює календарному року для фізичних осіб – платників ПДФО – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ.

Якщо договір купівлі-продажу інвестиційного активу, укладений у звітному році, а кошти від продажу інвестиційного активу фактично надійдуть у наступному році, то платнику ПДФО необхідно задекларувати дохід у вигляді інвестиційного прибутку за підсумками року, в якому фактично отриманий такий дохід. Аналогічний підхід використовується і у випадках часткового надходження коштів на протязі декількох років при продажі інвестиційного активу.

Після подачі Декларації фізична особа сплачує ПДФО за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5 %.

Звертаємо увагу, що не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником ПДФО протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує: у 2018 році – 2 470 грн, у 2019 році – 2 690 грн (п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).