ГоловнаНовиниЗа 11 місяців поточного року у Дніпропетровській області зібрано 49,7 млрд. грн. податкових і митних платежів та 12 млрд. грн. єдиного внеску

За 11 місяців поточного року у Дніпропетровській області зібрано 49,7 млрд. грн. податкових і митних платежів та 12 млрд. грн. єдиного внеску

Опубліковано Пт, 02/12/2016

З січня по листопад 2016 року органами ДФС на Дніпропетровщині забезпечено збір платежів до бюджетів усіх рівнів (без урахування ЄСВ) 49 млрд. 735,1 млн. грн.

Так, до державного бюджету протягом одинадцяти місяців поточного року спрямовано 35 млрд. 037,9 млн. грн., в тому числі Дніпропетровською митницею ДФС – 14 млрд. 459,9 млн. грн.

До місцевих бюджетів області за відповідний період платниками сплачено 14 млрд. 697,2 млн. грн. Це на 3 млрд. 818,0 млн. грн. (або на 35,1%) більше фактичних надходжень січня – листопада 2015 року.

Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з початку 2016 року зібрано 12 млрд. 005,7 млн. грн.

 Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» начальника управління організації роботи

ГУ ДФС у Дніпропетровській області Манушак Осипової

на тему: «Оподаткування акцизним податком»

 Питання 1. Доброго дня. Чи є об’єктом оподаткування акцизним податком операції списання знищеного, зіпсованого, втраченого підакцизного товару та чи проводиться коригування податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку внаслідок такого списання?

Відповідь: Згідно з підпунктом 213.1.6 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (далі –  Кодекс) об’єктом оподаткування акцизним податком є обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 Кодексу.

У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Норми втрат і виходу вказаних товарів (продукції) затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 214.6 статті 214 Кодексу).

У випадку повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв’язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку – продавець проводить коригування податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення. (пункт 217.5 статті 217 Кодексу).

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов’язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

При цьому, у разі повного або часткового повернення покупцем підакцизної продукції, маркованої марками акцизного податку (алкогольних напоїв, тютюнових виробів) їх виробнику для усунення недоліків або знищення, коригування податкових зобов’язань проводиться з врахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» щодо дотримання порядку повернення марок їх продавцю.

Коригування проводиться незалежно від того, в якому періоді були нараховані податкові зобов’язання за операціями з реалізації таких підакцизних товарів (продукції).

У разі повернення покупцем підакцизних товарів (продукції) з інших причин коригування податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку не проводиться.

 Питання 2. Які встановлені строки подання декларації акцизного податку та строки його сплати при реалізації СГ роздрібної торгівлі підакцизних товарів?

Відповідь: Пунктом 222.3 статті 222 Кодексу визначено строки сплати податку при реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Суми податку перераховуються до бюджету суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період (підпункт 222.3.1 пункту 222.3 статті 222 Кодексу).

Особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів (підпункт 222.3.2 пункту 222.3 статті 222 Кодексу).

Пунктом 223.2 статті 223 Кодексу, зокрема, встановлено, що суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статті 46 Кодексу.

 Питання 3. Яким чином виробник пального може збільшити на обліковій картці в системі електронного адміністрування реалізації пального показники суми залишку акцизного податку, на яку він має право зареєструвати акцизну накладну, якщо реалізація пального здійснюється за нульовою ставкою акцизного податку при наданні податкового векселя (сплати податку коштами протягом останніх 12 місяців немає)?

Відповідь: Згідно з абзацом першим пункту 231.1 статті 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до пункту 33 розділу IV Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від       24 лютого 2016 року №113 (далі – Порядок №113), у разі, коли у платника податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП), він має право надіслати ДФС заявку на поповнення обсягів залишку пального (далі – Заявка), яка реєструється ДФС в СЕАРП, за умови наявності у такого платника сум залишку акцизного податку, перерахованого платником на електронний рахунок, та наявності обсягів залишку пального, що зменшуються згідно із Заявкою.

Заявка складається особою, що здійснює реалізацію пального, у разі, коли виникає потреба поповнити обсяги залишку пального в СЕАРП.

Сума залишків акцизного податку, в межах якої платник податку має право на реєстрацію Заявки (SЗап), обчислюється як загальна сума поповнення платником з поточного рахунка його електронного рахунка (SПопрах) за вирахуванням загальної суми акцизного податку, що міститься в зареєстрованих в СЕАРП Заявках (SАп) з урахуванням коригувань до цих Заявок такого платника. Такі суми обчислюються наростаючим підсумком починаючи з 01.03.2016 року.

Перерахунок показників (SЗап, SПопрах, SАп) здійснюється протягом операційного дня, що настає за днем отримання ДФС документів, на підставі яких проводиться розрахунок.

Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Декларація) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №105/26550 (далі – Порядок №14).

Згідно з підпунктами 8 – 10 пункту 5 розділу IV Порядку №14 сума пільг за податковими векселями, виданими при отриманні нафтопродуктів та речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, за нульовою ставкою згідно з підпункту 229.2, 229.4, 229.6 статті 229 Кодексу проставляється у рядках В13, В14, В15 Декларації відповідно.

Водночас, перелік операцій з підакцизних товарів (продукції), у результаті яких виникає податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку зазначається у другій колонці рядків В1 – В9 Декларації (підпункту 2 пункту 5 розділу IV Порядку №14).

Розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню, звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою, зазначається у додатку 4 до Декларації, порядок заповнення якого визначено пункту 4 розділу V Порядку №14.

Отже, виробнику пального на суму, що відповідає обсягу пального, яке оподатковується за нульовою ставкою при наданні податкового векселя, контролюючим органом на обліковій картці не відкривається овердрафт, розрахований з урахуванням задекларованих до сплати та погашених зобов’язань з акцизного податку з реалізації пального за останні 12 звітних місяців, оскільки зазначені у податковому векселі зобов’язання відображаються у Декларації як пільга та не декларуються до сплати до бюджету.

У разі необхідності, виробник пального може збільшити обсяг залишків пального на обліковій картці в СЕАРП (на який він має право зареєструвати акцизні накладні) шляхом надіслання до ДФС Заявки.

При цьому при утворенні надміру сплаченого акцизного податку повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету відповідно до пункту 43.6 статті 43 Кодексу.

 Питання 4. Чи потрібно придбавати ліцензію на реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо СГ планує під час проведення рекламної акції (презентації) безоплатно розповсюджувати алкогольні напої (тютюнові вироби)?

Відповідь: Відповідно до статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон) роздрібна торгівля визначена як діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій (статті 15 Закону).

Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, при розповсюдженні алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом безоплатного їх надання споживачеві право власності на них переходить до споживача. Тому такі операції розглядаються як операції з продажу і можуть здійснюватись лише за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

До суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, якщо такі операції будуть здійснюватись без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій – 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (статті 17 Закону).

Верховною Радою України зареєстрований проект Закону України

щодо особливостей проведення перевірок суб’єктів малого підприємництва

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що 29.11.2016 Верховною Радою України (далі – ВРУ) зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (щодо особливостей проведення перевірок суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва)» №5465 (далі – законопроект №5465).

Метою і завданнями прийняття цього Законопроекту є зниження тиску контролюючих органів на суб’єктів малого підприємництва, створення сприятливих умов для ведення бізнесу, поліпшення бізнес-клімату та стимулювання розвитку підприємництва в Україні.

Законопроектом №5465 пропонується доповнити підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України новим абзацом, яким передбачено, що тимчасово, до 31 грудня 2020 року, установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців, які відповідають критеріям, встановленим Господарським кодексом України для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Також передбачається, що зазначене обмеження не поширюється на позапланові перевірки з питань:

1) дотримання норм законодавства, що регулює виробництво, імпорт, оптову або роздрібну торгівлю підакцизними товарами;

2) дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензій;

3) своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску;

4) відшкодування податку на додану вартість.

Законопроект №5465 з пояснювальною запискою та порівняльною таблицею до нього розміщені на офіційному веб-порталі ВРУ за посиланням:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60607

Законопроект 30.11.2016 передано на опрацювання до відповідних Комітетів ВРУ.

Деякі питання справляння плати за землю

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Статтею 81 ЗКУ встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо.

Статтею 120 ЗКУ передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6 статті 286 ПКУ).

Поряд з цим у пункті 287.8 статті 287 ПКУ встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі усіх квартир і нежитлових будівель у будинку.

Оподаткування доходу, отриманого фізичною особою – резидентом

у вигляді вартості подарованого нерухомого майна

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV «Податок на доходи фізичних осіб» (статті 162 – 179) Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV ПКУ (п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПКУ).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб визначено пунктом 174.6 статті 174 ПКУ, згідно з яким кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Звертаємо увагу, що порядок оподаткування об’єктів спадщини регулюється пунктом 174.2 статті 174 ПКУ.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, дохід, отриманий фізичною особою, як дарунок у вигляді нерухомого майна оподатковуються:

а) за ставкою 0%, якщо така особа є (п.п.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПКУ):

– членом сім’ї першого ступеня споріднення, якими вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені фізичної особи, яка отримала подарунок. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПКУ);

– інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; дитиною-інвалідом;

б) за ставкою 5%, визначеною п.167.2 ст.167 ПКУ, якщо така особа не є членом сім’ї дарувальника першого ступеня споріднення (п.п.174.2.2 п.174.2 ст.174 ПКУ);

в) за ставкою 18%, визначеною у п.167.1 ст.167 ПКУ, якщо дарувальником є нерезидент (п.п.174.2.3 п.174.2 ст.174 ПКУ).

Крім того, відповідно до п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка військового збору становить 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Таким чином, у разі отримання фізичною особою – резидентом доходу у вигляді вартості подарованого нерухомого майна, такий дохід є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за відповідною ставкою (0%, 5% або 18%) та військовим збором 1,5%.

До якого контролюючого органу повинен подати заяву платник на повернення коштів у разі помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань

не за місцем перебування на податковому обліку?

 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.

Територіальні органи Державної фіскальної служби при поверненні помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) керуються Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124) (далі – Порядок).

Відповідно до п.5 зазначеного Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 135.04 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».