За 7 місяців поточного року бюджети Дніпропетровщини одержали на 2,08 мільярдів гривень більше, ніж торік

«Доходи місцевих бюджетів Дніпропетровської області за січень – липень 2016 року склали 8 мільярдів 703,6 мільйонів гривень, що на 31,5%, або на 2 мільярди 83,2 мільйонів гривень більше рівня 2015 року», – повідомила виконуюча обов’язки начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Вікторія Каліногорська.

Вона також зазначила, що більше половини надходжень в місцеві скарбниці Дніпропетровського регіону забезпечує податок на доходи фізичних осіб. Його сума склала 4 мільярди 521,0 млн. грн. Це на 1 мільярд 268,4 мільйонів гривень більше фактичних надходжень, ніж в минулому році.

Наступною за фінансовою потужністю складовою доходів місцевих бюджетів області є плата за землю. Її власники та землекористувачі сплатили плати за землю у розмірі 1 мільярд 895,4 мільйонів гривень, що на 46,3 відсотків більше обсягу надходжень січня – липня 2015 року.

Ще одним важливим джерелом доходів місцевих громад Дніпропетровщини є єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва. Так, протягом семи місяців цього року до місцевих бюджетів області від суб’єктів господарювання надійшло 718,9 мільйонів гривень єдиного податку, що на 290,1 мільйонів гривень більше минулорічних надходжень.

Щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі розрахунку коригування до податкової накладної

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє.

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

         а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

         б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

         – постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

         – отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Враховуючи вищенаведене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

(Лист ДФС України від 04.08.2016 № 16922/6/99-95-42-01-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid…)

Щодо оподаткування дивідендів юридичною особою – платником податку на прибуток

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Під терміном „пасивні доходи” для цілей розділу ІV Кодексу слід розуміти, зокрема, такі доходи, як дивіденди (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм  п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставками, визначеними пп. 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів за акціями та корпоративними правами, нарахованими            резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів за акціями, інвестиційними сертифікатами, які виплачуються інститутами спільного інвестування) оподатковуються за ставкою 5 відсотків.

Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Кодексу), тобто оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, пасивні доходи є об’єктом оподаткування військовим збором   (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52  п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

(Лист ДФС України від 01.08.2016 № 16516/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69255.html)

Щодо сплати земельного податку суб’єктом господарювання (юридичною чи фізичною особою), що є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 269, ст 270 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).

Отже, у суб’єкта господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування, право на звільнення від сплати земельного податку настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Разом з цим, з урахуванням норми п. 286.1 ст. 286 Кодексу, підставою для нарахування земельного податку суб’єктом господарювання – власником нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є дані Державного земельного кадастру.

Юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, та надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови надання в оренду нерухомого майна згідно з укладеною цивільно-правовою угодою, оскільки така земельна ділянка цим платником (орендодавцем) використовується виключно для здійснення господарської діяльності.

Що стосується фізичної особи, то обов’язок зі сплати земельного податку для фізичної особи – власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб’єкта господарювання (в тому числі платника єдиного податку), діяльність якого пов’язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов’язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб’єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям статусу суб’єкта господарювання фізична особа, яка ним стала не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов’язку сплати земельного податку.

Разом з цим відповідно до п.п. 4 частини першої ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Органи місцевого самоврядування встановлюють, зокрема, пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ст. 284 Кодексу).

Однак сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків, зокрема, з земельного податку для окремих фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків (п.п. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

(Лист ДФС України від 04.08.2016 №13409/5/99-95-42-01-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yurid…)