Земельні ділянки передані у приватну власність членам садівницького товариства: хто є платником земельного податку?
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до ст.270 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2455-VII зі змінами та доповненнями об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Загальні засади використання садівницькими товариствами земельних ділянок визначено ст.35 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768 зі змінами та доповненнями, зокрема використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. При цьому, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Разом з тим, землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність. До таких земельних ділянок належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.
Отже, податкові зобов’язання з плати за земельні ділянки, призначені для колективного садівництва та передані у приватну власність фізичних осіб – членів садівницького товариства, виникають у таких членів, а за землі загального користування – у садівницького товариства.
Умови перебування на спрощеній системі
оподаткування при наданні нерухомості в оренду
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що спрощена система оподаткування для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2455-VII зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п.291.4 ст.291 ПКУ суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на три групи платників єдиного податку, зокрема, третя група – фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.
Обмеження щодо перебування на спрощеній системі для ФОП, які надають в оренду майно, передбачені п.п.291.5.3 п.291.5 ст.291 ПКУ, відповідно до якого ФОП, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.
Тобто, якщо загальна площа кожного окремого виду майна та/або їх частки, яке надається в оренду, не перевищує норми, встановлені п.п.3 п.291.5 ст.291 ПКУ, то такий ФОП, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, має право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Чи подається декларація з податку на прибуток, якщо
представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність?
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно із п.п.14.1.193 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2455-VII зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Поняття «відокремлені підрозділи» застосовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України від 16.01.2003 зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) (п.п.14.1.30 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом (абзац перший п.64.5 ст.64 ПКУ).
Згідно з п.п.1 п.3.4 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок), відокремлені підрозділи юридичних осіб – нерезидентів, які відповідають визначенню «постійних представництв» згідно із п.п.14.1.193 п.14.1 ст.14 розділу I ПКУ, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням.
Що стосується відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, який не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення «постійного представництва» відповідно до п.п.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПКУ, то п.п.2 п.3.4 розділу III Порядку передбачено, що він стає на облік як платник, який зобов’язаний сплачувати податки і збори відповідно до ПКУ. При цьому встановлено, що взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з п.п.2 п.3.4 розділу III Порядку не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню «постійного представництва».
Отже, враховуючи вищевикладене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення «постійне представництво» згідно із пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПКУ, то таке представництво нерезидента не повинно реєструватися платником податку на прибуток, подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток.
Податок на нерухоме майно, якщо нерухомість – у зоні АТО
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу платників податків, які станом на 14.04.2014 мешкали на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях на те, що на період проведення АТО справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п.38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2455-VII зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість відповідно до ст.266 ПКУ у період з 14.04.2014 по 31 грудня року, в якому буде завершено проведення АТО.
Слід зазначити, що нараховані та сплачені за період проведення АТО суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до ст.266 ПКУ за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов’язань не застосовуються строки давності, встановлені ст.102 ПКУ, крім сум надміру сплачених податкових зобов’язань платників податків, які припиняють свою діяльність.