Звільнення від ПДВ: критерії для застосування «карантинних» пільг

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що для звільнення від оподаткування ПДВ згідно з п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України потрібно, щоб такий товар був включений до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, визначеного постановою Кабінету Міністрів України. Такий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 із змінами (далі – Перелік № 224).

Отже, вартість товарів, що включені до Переліку № 224 з 17.03.2020 визначається без ПДВ, тобто з дати запровадження цієї пільги. Ця норма законодавства застосовується незалежно від того, чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів.

Податковий календар на 28 серпня 2020 року

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що:

п’ятниця, 28 серпня 2020 року, останній день сплати:

– єдиного внеску гірничими підприємствами за липень 2020 року;

– податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу, за липень 2020 року;

– податку на доходи фізичних осіб із загальної суми доходів у вигляді процентів, нарахованих за липень 2020 року на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці;

– військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу, за липень 2020 року.

Закон України № 466: врахування ФОП

сум сплаченого податку на нерухомість у складі витрат

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

До нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Норми встановлені п. п. 14.1.129¹ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), які знаходяться на загальній системі оподаткування, визначений ст. 177 ПКУ.

Так, згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування ФОП є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466), який набрав чинності з 23.05.2020, п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ змінено.

Вищевказаним пунктом визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до якого включаються суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої ФОП (крім податку на додану вартість для ФОП, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості), суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності ФОП, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з господарською діяльністю ФОП.

Отже, якщо сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), з об’єктів нежитлової нерухомості, які вона використовує для здійснення підприємницької діяльності, була здійснена ФОП на загальній системі оподаткування після 23.05.2020, тобто після набрання чинності Законом № 466, то такий ФОП має право віднести до складу валових витрат сплачені суми податку на нерухомість.

Водночас, у разі сплати до 23.05.2020 ФОП на загальній системі оподаткування податку на нерухомість з об’єктів нежитлової нерухомості, які вона використовує для здійснення підприємницької діяльності, положення Закону № 466 не застосовуються.

Закон України №466: з 01.01.2021 нове у визначенні дивідендів

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу платників, що 01.01.2021 набере чинності нова редакція п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до оновленого п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, запровадженого Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», з 01 січня 2021 року дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного у підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
вартість товарів (робіт, послуг) (крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Нагадуємо, що згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з доходів у вигляді дивідендів, які сплачуються резидентом (п.п. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.2 ст. 141 ПКУ), за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

У разі якщо резидент здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому – шостому п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу «витягнутої руки», або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з ПКУ до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.

Особливості заповнення деяких показників звіту з єдиного внеску за формою № Д5 (річна)) з урахуванням норм Закону України № 592

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з нормами п. 5 розділу I Закону України від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі – Закон № 592), що набрав чинності 03.06.2020, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464), несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зазначеним у підпунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року:

а) фізичними особами – підприємцями (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) – державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи – підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу – звітності відповідно до вимог частини 2 ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини 2 ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Нагадуємо, що заяви такі платники подають по 31.08.2020 (включно).

Отже, у разі подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Форма № Д5 (річна)) (Звіт за ф. № 5) згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами та доповненнями (далі – Звіт) враховуються норми Закону № 592, а саме:

► у графі 3 «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/Самостійно визначена сума доходу/Частка розподіленого доходу» таблиці 1 Звіту в рядках у розрізі кожного календарного місяця протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску, проставляються прочерки у разі неотримання доходу;

► графа 4 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини» таблиці 1 Звіту заповнюється згідно з вимогами абзацу другого п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464.

Відсотки за депозитом та сума безповоротної фінансової допомоги включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Норми визначені абзацами першим і четвертим п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» зі змінами та доповненнями.

При складанні Розрахунку сільськогосподарські товаровиробники керуються даними бухгалтерського обліку.

Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 зі змінами та доповненнями, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою – відповідно до Спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186 зі змінами та доповненнями.

Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 15).

Згідно з п. 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (абзац перший п. 5 П(С)БО 15).

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (абзац восьмий п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, відсотки за депозитом та сума безповоротної фінансової допомоги включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, оскільки відповідають умовам визначення доходу. Сума поворотної фінансової допомоги не включається до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, оскільки така допомога є обов’язковою до повернення у визначений у договорі термін.

Звертаємо увагу, що сума поворотної фінансової допомоги, яка не повертається у визначений у договорі термін, включається до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Фізичній особі отримувати ліцензію для продажу

особисто вирощеної тютюнової сировини не потрібно

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що виробництво тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

Норми встановлені ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481).

При цьому згідно із ст. 4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» із змінами виробництво – це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція – це продукція, процес перероблення якої завершено.

Крім того, ст. 1 Закону № 481 визначено, що тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Отже, фізичні особи та фізичні особи – підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках тютюнової сировини, не зобов’язані отримувати ліцензію.